«Химерні сюжети черпаю з життя»

Днями у Чернівцях побував один з представників сучасної української прози, співучасник "станіславського феномену" та просто улюбленець читацької публіки Тарас Прохасько. Його твори є чи не найоригінальнішими в сучасній українській літературі. А декілька років тому роман "НепрОсті" було визнано найкращою книгою.

– Які у вас враження від

Чернівців?

– Насправді Чернівці дуже люблю. Я півроку тут жив. Потім часто приїжджав сюди. Тому дуже багато спогадів у мене асоціюється саме з цим містом. Я люблю ці старі будівлі, вікна незвичної форми… Відверто кажучи, навіть рідний Івано-Франківськ викликає у мене менше таких вражень. Пов’язане це із певною модернізацією. Таких дворів, як тут, вже дуже мало (показує на внутрішній дворик Німецького дому, – авт.). Звичайно, на жаль, модернізація відбувається і у Чернівцях, але не таким швидким темпом.

"Анна для мене –

усі жінки"

– Звідки ви черпаєте свої незвичайні, навіть химерні сюжети?

– Це все – життя, власний досвід, а швидше – асоціації, які з цим виникають. Саме ці асоціації я записую. Однак я не хочу писати, як інші. Не те, щоб я якось викаблучувався чи хизувався, просто навіщо писати те, що до тебе вже написали?

– Хто така Анна, і чому саме це ім’я переважає серед жіночих у Вашій прозі? ("Дні Анни", "НепрОсті", "Еssai de Deconstruction"…)

– Коли я почав писати – то подумав, що необхідно дати своїм героїням ім’я, яке б просто означало Жінку. Анна для мене – усі жінки. Але не просто узагальнений образ, а жінка, як окремий вид, яким я захоплююся.

– Значить, у житті не існує такої особи?

– Ні. А образ жіночності я назвав Анною, оскільки після Марії це ім’я має дуже вагоме значення в європейській культурі. До того ж воно вживається майже у кожній країні світу.

"Жити – значить радіти дрібницям"

– Які плани на найближчий час?

– До травня планую написати повністю нормальний, так би мовити, класично побудований роман.Спробую створити простий текст із правильною побудовою, присутністю фабули, сюжету та змісту.

– Цікава новина. А не боїтеся, що читачі не сприймуть нового Прохаська або скажуть, що це не Прохасько?

– Ні. Свої ідеї придушувати не буду. Не можна вбити те, що у тобі. Тому ті самі асоціації, ідеї так само виринатимуть із тексту, проте у іншій формі.

– Що є для вас життя?

– У мене до цього склалося три підходи: за освітою я біолог, тому, з одного боку, розглядаю життя як простий (і водночас складний) біологічний процес. При цьому я людина побожна, не скажу, що щонеділі ходжу до церкви, однак вірю у життя як проект Божий, створений з певною метою. А ще життя для мене – це вміти бути безпричинно щасливим. Тобто вміти радіти будь-яким дрібницям. Є люди, які добре забезпечені, мають все, однак не відчувають щастя. А я у своєму житті щасливий.