«Мені неприємна Юлія Міщенко, але я б узяв її на головну роль»

У шоу-бізнесовій тусовці про нього вже ширяться легенди. До того, як стати кліпмейкером, Сергій встиг здобути кілька перемог на міжнародних фестивалях документального кіно. Сьогодні його кліпи крутяться на всіх українських каналах та MTV. Сергій Озерянський неохоче дає інтерв’ю, але завдяки сприянню Adioz Production Studio він розповів про деякі свої таємниці читачам "МБ".

Кіно створене

для задоволення

– Я був замкнутою, неговіркою дитиною. Але в один прекрасний момент вирішив, що вже час із цим покінчити, і став активно втручатися у "зовнішній світ". Сидячи на краєчку шкільної лави, я уже вмів грати на гітарі, трохи співати, малювати, грати на сцені і писати літературні твори. Згодом це все об’єдналося в професії режисера. Хоча я дуже хотів бути мандрівником і розкрити таємницю Бермудського трикутника.

– У тебе є улюблені фільми?

– Це кілька робіт Кустуриці і весь Тарантіно. Обожнюю фразу "Скільки коштує в Парижі бігмак, і як його називають французи?" Ля бігмак, звичайно! Також я люблю фільми, до яких маю безпосередній стосунок, або фільми, відзняті моїми друзями. Завжди приємно дивитися на чийсь політ фантазії поблизу.

– Ти оцінюєш фільми з професійного погляду?

– Один знайомий режисер порадив мені, як треба дивитися фільми, і я прислухався до його слів: "Кіно створене для задоволення, і тому, якщо воно десь нудне чи неправдоподібне – це можна помітити, але не варто зациклюватися!" Я раз спробував, на фільмі "Містер і Місіс Сміт", і отримав море задоволення! Що мені до того, що базука неправдоподібно стріляє? Неправди й у новинах повно.

Михайло Поплавський – це Елтон Джон і Мерлін Менсон разом

– Яким ти бачиш своє майбутнє?

– Прокидаюся із посмішкою, думаючи про те, як буду йти червоною доріжкою, прикриваючи очі від спалахів фотокамер… (Сміється – ред.) А насправді, я планую до кінця розібратися з комерційними проектами і піти у творчість. Зараз в Україні є багато можливостей, за правильного використання яких можна творити великі справи. Недаремно величезна кількість іноземного кінопродукту знімається в нас.

– Що ти думаєш про роботи інших режисерів України?

– У нас не так вже й багато режисерів. З багатьма я підтримую дружні стосунки. Є перспективні режисери, багато хто експериментує, шукає амплуа.

– З ким тобі цікаво працювати?

– З тими людьми, які готові експериментувати. Ось, наприклад, чи є в нас, в Україні, аналог Мерліна Менсона або Елтона Джона? Хіба що Михайло Поплавський, та й то, як два в одному. А якщо серйозно, наші люди неготові до того, що вже на "повну котушку" працює за кордоном. Хоча, є винятки. Наприклад, з Едуардом Приступою з "Неділі" дуже навіть весело працювати. Артист і сам експериментує: наприклад, пішов у вільне плавання від "Танку на майдані Конго", дозволив собі створювати музику, за яку не соромно перед собою. Ось у нього духу на експерименти вистачає. Чого варті лише сексапільні школярки з нашого відео "Знову сама".

– А в тебе був невдалий досвід співпраці?

– Не хочеться говорити погано про людей. Одне скажу – Юлія Міщенко ("Таліта Кум") мені особисто, як режисерові, неприємна. Її невиправдані амбіції і поведінка, мабуть, продиктовані якимись особистими комплексами. Хоча у повнометражний фільм "Снігова королева" я б узяв її на головну роль!

Марту обливали крижаною водою

– Хто ж тоді залишив найпозитивніші враження?

– Однією з останніх робіт був кліп зі співачкою Мартою (екс-чернівчанкою Іриною Столяр – ред.) Ми виїхали рано-вранці на одне з озер, облили Марту з поливальної машини крижаною водою. Загалом було весело. Досить мила дівчина. Усі її пісні здаються одним великим саундтреком до чогось літньо-весняно-осіннього: про любов, небо тощо. З радістю зніму їй іще не один кліп.

– Звідки береться натхнення та ідеї?

– Якщо не народжуються після пиятики, доводиться слухати класичну музику, ходити в театр (сміється – ред.) Дуже часто ідеї накопичуються, хаотично виникаючи в будь-якому місці в будь-який час, і мені залишається тільки архівувати їх, щоби використовувати в потрібний момент. Хоча іноді усе відбувається тієї ж миті, тільки-но чуєш музичну композицію.

– Чи захоплюєшся ти літературою?

– Я більше писати люблю. Ось незабаром у співавторстві випущу книжку для дітей з донецького регіону.

– Чому саме для донецьких?

– Професія режисера подібна до шахтарської. Постійно доводиться щось видавати на-гора. Дуже добра книжечка буде – чесно. Запитає синок у мами: "А чому тато так пізно додому повертається, і весь такий змучений, чорний?" А мама йому прочитає добрий віршик з моєї книжечки, і він ще більше пишатиметься своїм батьком!