Чи ходить молодь до театру?

Коли ви востаннє були в театрі? Це запитання я поставила декільком своїм друзям і почула такі відповіді: "Давно, не пам’ятаю...", "Ще в школі..." А 15-річний хлопчина заявив, що ніколи там не був і не буде: "Навіщо ходити до театру, коли є КІНО, яке набагато цікавіше. Проте одна дівчина з ним не погодилась і сказала, що гра живих акторів на сцені приносить у тисячу разів більше задоволення, ніж якийсь кіноепізод, знятий з 253 дубля. Потім я запитувала: "які ви знаєте театри в Чернівцях?". "Той, що на "тралці" – переважала відповідь. Але ж насправді, крім муздрамтеатру, в Чернівцях діє театр "Голос", театр ляльок, народний літературний театр Будинку естетики та дозвілля та ще кілька самодіяльних труп.

Чому в сучаної молоді так мало цікавості до "храму Мельпомени"? Чи справді серед відвідувачів театру молодь зустрічається лише тоді,коли нас відправляють туди зі школою чи ВНЗ – "добровільно-примусово"? Чому театр не такий популярний, як 100 років тому, коли муздрамтеатр у Чернівцях лише побудували? Я продовжила шукати відповіді на ці запитання і звернулася до директора муздрамтеатру ім. О. Кобилянської Юрія Марчака:

– Чи часто серед ваших відвідувачів зустрічається молодь? Чи ходить молодь до театру, крім тих випадків, коли відправляють сюди зі школою чи вузом?

– Мені дуже приємно бачити зустрічі, побачення молодих людей, які відбуваються під касою театру, вони купують квиток, заходять до театру... Тож, за моїми спостереженнями, молодь ходить до нас не лише з примусу.

– А ви могли б визначити приблизний відсоток вашої молодої аудиторії?

– За минулий 74-й театральний сезон ми обслужили 36800 глядачів, якими було придбано квитки, і, напевно, понад 50% – це були молоді глядачі.

– Вистави, які ви ставите, орієнтовані на молоду людину?

– На завершення минулого театрального сезону вийшла вистава, яку ще мало переглянули глядачі – "Колотнеча у Кйоджі" Карло Гольдоні. У ній було задіяно лише молодь – випускників Дніпропетровського театрально-художнього коледжу, які нещодавно влилися в нашу трупу. Мені здається, що на такі вистави саме молодь буде ходити.

– Квитки дорогі?

– Порівняно вартість квитка не є високою. Зокрема, для дітей, для групового перегляду, як ви кажете, "добровільно-примусового", квиток коштує 3 гривні, для студентства – 5 гривень, зокрема і на вечірні вистави. Вартість прем’єрних вистав – від 10 до 15 гривень, але знову ж таки, є знижка для студентства...

Інший театр у Чернівцях – так звана "Шепетівка", або народно-літературний театр Будинку естетики та дозвілля. Актори тут аматори – переважно студенти ЧНУ. Чи ходить на їхні вистави молодь, я запитала у режисера Василя Селезінки:

– Молодь серед наших глядачів зустрічається дуже часто.

– А ваші вистави орієнтовані на молоду людину?

– Так, зокрема остання вистава – "У царстві Моммуса" – гумористичного характеру. Хоч і зал у нас менший, ніж у драмтеатрі, але він був заповнений вщент!

– Наскільки доступними є квитки на ваші вистави?

– У нас вхід вільний! Цілком безкоштовний.

Отже, у нас є дві думки: "Молодь ходить до театру" (Ю. Марчак, В. Селезінка) і "Молодь не ходить до театру" (мої респонденти). Тож відповідь на моє запитання саме у тому й полягає, що єдиної відповіді немає. Але якби мені хлопець запропонував піти до театру – я була би приємно вражена. Це значно оригінальніше, ніж парк чи кіно... 

Деякі відповіді з Інтернету:

Hope:

– Так вже трапилося, але до театру ходжу дуже рідко. І треба визнати, що репертуар нашого Чернівецького театру рідко оновлюється. Коли вчилася в школі, регулярно відвідувала спектаклі, на які ходять усі школярі в обов’язковому порядку. Востаннє була в театрі, коли на гастролі приїжджала петербурзька трупа. Але це було вже давненько. Взимку була в театрі "Голос".

Devil:

– Я ще в школі був, нас усім класом потягнули. Хотів минулого року на "Отелло", але грошей тоді не було.

АбаДдонЪ:

– Був у березні в театрі імпровізації – є такий у Києві. Класичні не дуже люблю, хоча в лютому був на "Глядачі на спектакль не допускаються" – клас!

Kuzya:

– Я відповів одиницею.