У гуртожитках для вагітних – жодних умов

В університетських гуртожитках можна побачити чимало вагітних студенток, які старанно "гризуть граніт науки". Про життя майбутніх мам в "общазі" розповіла другокурсниця Іванна ПАНАС, яка, коли я до неї прийшла, із зошитом на колінах готувалася до занять:

– Про свою вагітність я дізналася на першому курсі перед літньою сесією. Зі сльозами на очах (стало страшно) повідомила новину подрузі в кімнаті, яка від щастя почала стрибати на ліжку. Батько дитини був дуже радий, адже ми хотіли дитину. Навіть ім’я вибрали ще давно – Настя. Першого вересня ми побралися, і я повернулася в гуртожиток до звичного студентського життя. Щоправда, вагітній тут жити важче, тому що немає необхідних умов. Постійний галас, спільна кухня та душова не дають можливості почуватися нормально. Особливо чимало проблем з кухнею, до якої я навіть зайти не можу – відразу ж починає нудити. Найрізноманітніші запахи ( часто – ненайприємніші) сприяють токсикозу настільки, що намагаюся зайвий раз не виходити у коридор.

Ще одна проблема – це душ, в якому вагітній навіть поміститися важко. Тож знову на допомогу приходить тазик відповідних розмірів. А найцікавіше те, що моя співрозмовниця виконує усі обов’язки, як і інші: чергує на поверсі, стежить за дисципліною, прибирає на кухні.

– Студенти – досить-таки нахабний народ, який ні на що не зважає. Особливо в тролейбусах, де важко дочекатися, щоби хтось звільнив для тебе місце. Можливо, ще й не так помітно вагітність, хоча це вже шостий місяць, – розповідає Іванна.

На моє запитання, чи буде вона переводитися на заочну форму навчання, майбутня мама відповідає, що це, мовляв, не вихід. Першу сесію складе достроково (багато викладачів ставляться лояльно до вагітних, хоча є і такі, що жодних поступок не роблять, наголошуючи на тому, що "або навчання, або кохання"), у лютому народить і переведеться на "вільне відвідування", а з наступного року – знову на навчання, як і всі.

– У такому стані вчитися не дуже хочеться, – посміхається Іванка. – Хочеться поспати. Багато чого роблю навпаки – вдень можу спати, а ввечері вчитися. Щоправда, таке і раніше траплялося, але зараз воно переросло у звичку. А ще стала надзвичайно байдужою. Розумію, що важливо стежити за здоров’ям: нещодавно, застудившись, тиждень пролежала хвора. Чоловік хвилюється, щодня телефонує. Зараз моєю найбільшою проблемою є паспорт, який необхідно поміняти до пологів. Та останнім часом у зв’язку з нестачею бланків не видають свідоцтва про одруження, лише довідку. Оскільки я прописана у гуртожитку, то й паспорт треба міняти тут. Виявляється, це майже неможливо, тому що лише за довідкою прізвище не поміняють. Ось я й ходжу туди щодня, як на роботу, – може, передумають, мені ж дитину потрібно буде зареєструвати на прізвище чоловіка.