Навколо всієї України – на милицях

Колишній колійний майстер з Білецька на Донеччині, який вісім років тому втратив праву ногу, заради об’єднання народу на милицях мандрує навколо України.

Прозріти допоміг Шевченко

Мандрівник пересвідчився на власні очі, що люди по всій Україні однакові, і їх намагаються поділити штучно:

– Щоправда, регіони України відрізняються суттєво, – розповідає Олександр. – На Сумщині села бідні. Немає там механізації, люди тяжко працюють біля землі і ледве виживають. Зате Львівщина, Волинь та Івано-Франківська область виглядають багато. І Буковина так само. Мене вразили Мамаївці – здається, що це не село, а ціле місто. У Банилові я виступив на шкільній лінійці і прочитав учням свої улюблені вірші.

Олександр Мазуренко – ще й справжній козак. Із Донецька він вирушав у чині підхорунжого, а повернеться уже сотником.

– Вибори вкотре засвідчили, що наша нація розколота, шовіністичні сили зчиняють галас, що російську мову пригнічують в Україні. Як пригнічують, коли тільки третина українців ще не забула своєї мови? Цього я стерпіти вже не зміг. Особливо коли уся моя Донеччина проголосувала за неука і злодія. І я вирішив обійти всю країну та показати, що на Донеччині є українці і патріоти, – каже він.

Сам Олександр Мазуренко теж був зрусифікованим. Однак любов до українського йому, як це не тривіально, повернув Тарас Шевченко. Це сталося 1981 року. Олександр пішов забирати дитину із дитсадка і побачив у кіоску портрет Шевченка на обкладинці журналу "Всесвіт" у виконанні невідомого польського художника:

– Він сердито дивився на мене з-під лоба. Ось і купив собі цей журнал заради портрета. Але з цікавості таки почав читати Шевченкові оповідання. Мені стало соромно, тому що я читав буквально по складах. Це при тому, що раніше жив у селі і навчався в українській школі. Тепер я можу тільки тішитися, що знову став українцем.

У 1991 році на день народження Шевченка підняв жовто-блакитний прапор над своїм будинком. Цей вчинок спричинив ефект бомби, що вибухнула. Зупинялися автобуси, люди вибігали подивитися, як майорить "бандерівський" прапор. Його викрали через три дні, залізши на самісінький вершечок хати. Але й зараз у маленькому містечку на Донеччині жовто-блакитний прапор вивішує тільки сім’я Мазуренків.

Сідав біля дороги

і плакав

Вісім років тому в Олександра сталася особиста трагедія: поспішивши перебігти залізничну колію, він втратив праву ногу. Дружина приносила до лікарні їжу і свіжі газети. В одній із них Олександр прочитав, що депутат Анатолій Матвієнко пішки вирушив з Києва до батьківського порогу на Вінничині:

– Я розумів, що втратив ногу, втратив роботу, а значить, і заробіток для сім’ї. Тож на душі було дуже нелегко. Ідея подорожі усією Україною повернула мене до життя. Звичайно, я сумнівався і боявся. Хтозна, чи пройду я на милицях таку відстань?

Тоді Олександр Мазуренко пройшов 1600 кілометрів за 72 дні і проніс прапор через країну. Досягти цього було непросто. Його двічі грабували, доводилося навіть голодувати. Після цих випробувань Олександр сів і заплакав, відмовившись від ідеї йти далі. Проте йому стало за себе соромно, тож за допомоги людей продовжив подорож.

– Ніколи б не подумав, що мене знову потягне у мандри, – дивується собі Олександр. – А потім у мене з’явилася альпіністська хвороба – взяв одну вершину, хочеться піднятися на іншу, ще крутішу. Дружина, звичайно, мене не відпускала, ховала милиці, не давала грошей на дорогу. Але я вже не міг сидіти на місці. Спланував маршрут, змайстрував візок і вирушив у подорож.

Цього разу з Олександром Мазуренком не сталося ще жодної оказії. Хіба що "полетіли" підшипники на візку. Поломку швидко усунули на одному із заводів. Мандрівник почувається добре, хоча йти на милицях, особливо горами і буковинськими пагорбами, непросто.

– Бачу, що тут дуже багато патріотів і добрих людей, – каже Олександр. – На Буковині мене гарно зустріли. Допомагають і дорослі, і малі. Такі люди не дадуть в дорозі згинути. І ця подорож буде не тільки моєю власною перемогою, а й перемогою усіх людей, котрі мені всіляко допомагали.

На Говерлу піднімався на колінах

Маршрут Олександра проліг і через Канів. Мандрівник побував на могилі Тараса Шевченка і подякував письменникові за те, що навернув його назад до України. Олександр присвятив свій похід 500-річчю Кальміуської паланки Українського козацтва, а також Олексі Гірнику, котрий 1978 року на могилі Шевченка розкидав тисячі листівок і вчинив акт самоспалення. Таким чином він висловив протест проти русифікації України. В Олександра Мазуренка є копія цієї листівки, котру він носить із собою. На Каневському пагорбі він узяв грудку землі, котру потім висипав на могилу Олекси в Калуші. Побував він також і у хатині, де мешкав Гірник:

– Там мені подарували дуже цінну річ – вишиту сорочку, котру Олекса Гірник одягав лише на свята. А 23 серпня я здійснив підйом на Говерлу і дуже цим пишаюся. Позаяк там дуже крутий схил, мені довелося йти на колінах. Це дуже незручно, тому що там довкола було каміння і мокра глина. Я вибрався нагору за три години і двадцять хвилин. Кажуть, що і здорові люди піднімаються на Говерлу не набагато швидше. З одягом проблем не маю. Люди завжди чимось допомагають, а одягом і поготів. Додому намагатимусь дійти якомога швидше, тому що після Нового року на Донеччині настають великі морози.

У ставку

напали п’явки

За 2600 кілометрів шляху з Олександром траплялися пригоди. Одна з них – трагікомічна. Як зазвичай, мандрівник прав речі і мився у ставку. Зайшов у воду по шию, намилив голову, аж раптом відчув, що усе тіло хтось кусає. На одній нозі та ще й з намиленою головою швидко з води не вибіжиш. І коли Олександрові таки вдалося вибратися на берег, його тіло вже було всипане п’явками. Довелося пережити цілу палітру неприємних відчуттів, доки від них позбувся.

Щоранку Олександр Мазуренко запрягається у саморобний возик-хатинку і вирушає на зустріч з новими людьми. Раніше він ночував у полі, накрившись клейонкою, однак тепер добрі люди екіпірували його повністю, подарували намет і мобільний телефон. До Чернівців мандрівник прийшов на 144-й день своєї подорожі. Попереду ще кілька місяців шляху і три тисячі кілометрів.