Висоцький досі в моді

Зал філармонії був заповнений вщент. І якби не духота через відсутність кондиціонерів, мистецтво можна було би сприймати розслаблено. Хоча й релаксації було мало – швидше це було занурення у переживання, напругу і біль. Справжній шанувальник завжди відчуває біль, з яким писав Висоцький.

Хто чув пісні у виконанні Висоцького, той скаже, що ніхто не зрівняється з автором у переспівах. Задоволення від інтерпретацій ніколи не сягне вершин оригіналу, хоча четверговий виступ артистів був близький до цього і викликав ностальгію.

Пам’ять і була причиною такої великої уваги публіки до концерту. Прийшла інтелігенція, вишукані дами і статечні чоловіки, батьки взяли із собою неповнолітніх дітей.

Море захоплення у літніх людей, спокійне вдоволення у дорослих (гроші витрачені не марно – адже квитки вартували від 20 до 55 гривень) і трохи нерозуміння в очах дітей. Одне слово, вечір вдався.