Шлягер з редакції «МБ»

Такої ж весни, як зараз, але 1972 року Леонід Затуловський і Тамара Севернюк працювали над піснею "Забудь печаль". Музика у композитора уже була готова, тож поетеса повинна була написати вірші під готову мелодію. Севернюк тоді працювала у "Молодому буковинці", отож фактично рядки майбутнього шлягера народжувалися у редакційних стінах.

Свідками створення вірша були співробітники поетеси. А згодом у редакції, на одному із газетних "капусників", пісня "Забудь печаль" вперше й прозвучала. Тамара Севернюк виконала її під гітару. Через кілька днів вона занотувала у своєму щоденнику: "На роботі всі те і роблять, що наспівують "печаль". Саме у "Молодому буковинці" вперше був надрукований і текст пісні (він складається з трьох куплетів).

Не знаю я, не знаю я, не знаю я,

Де є кохання без розлук.

Любов моя, любов моя, любов моя

Для тебе серця кожен стук.

Забудь слова, забудь слова, забудь слова,

Що принесли образи й біль.

Згадай мої ласкаві руки,

Забери мене з розлуки,

Поведи мене в весільну заметіль…

Першими професійними виконавцями пісні став дует сестер Ротару, солісток ансамблю "Черемош". Вони виконували пісню у два голоси, і це надзвичайно гарно звучало. У 1979 Лідія та Ауріка заспівали "Забудь печаль" на фестивалі "Молоді голоси" у Хмельницькому і завоювали там перше місце.

Згодом хіт Затуловського і Севернюк взяв до свого репертуару Василь Зінкевич. Завдяки йому пісня і стала воістину народним шлягером. Кілька років тому Зінкевич зробив нове аранжування твору. Свого часу "Забудь печаль" виконувала і Тетяна Нєдєльська. А зараз цією піснею зацікавилася Лілія Сандулеса.