Чемпіонство, шаблю і хет-трик сина подарували Королянчуку до ювілею

Найбільшим подарунком до 40-ліття віце-президента ФК "Буковина" Валерія Королянчука, за його словами, стала перемога ветеранської команди у чемпіонаті України. Проте на цьому приємні ювілейні сюрпризи для Валерія Степановича не закінчилися...

Ювілейний турнір виграли ювіляр і Ко

Оскільки 40-ліття ювіляр, дотримуючись народних традицій, святкувати наміру не мав, друзі подбали про те, аби гідно відзначити цю дату, так би мовити, з "чужої" передачі. Зокрема, у залі ФОК "Олімпія" організували міні-турнір з міні-футболу, в якому взяли участь ветерани "Буковини" (перший капітан збірної незалежної України Юрій Шелепницький та його брат Тарас, Валерій Королянчук із сином Андрієм, Юрій Савчук, Дмитро Білоус та інші), ветерани Садгори (на чолі з Андрієм Герасимом, Іваном Олійником та Василем Турлаєм) та "Олімпія" (Сергій Задорожняк, Ігор Пинзар, Микола Гафійчук, Віктор Гоголь, Георгій Мазурашу, Вадим Вишкварко, Ярослав Скрипник). У першому матчі "буковинці", програючи 0:1, встигли нокаутувати "Садгору" – 6:1. Натомість у другій грі вони не змогли "розколоти" напіваматорську "Олімпію" – 0:0. "Олімпійці" у свою чергу перемогли садгірців, але до потрібного для загального тріумфу рахунку не дотягнули – 3:1. Тож головний трофей дістався команді ювіляра. А Королянчук-молодший на втіху татові став кращим бомбардиром.

Телефонували навіть Сафіулін і Школьников

Серед найцікавіших подарунків без сумніву був презент від президента ветеранської "Буковини" Юрія Савчука – масивна ювелірна шабля. Не менше ювіляра втішили й інші подарунки, як і дзвінки від посадовців з ОДА, відомого екс-наставника "Буковини" Юхима Школьникова та президента Професійної футбольної ліги України Равіля Сафіуліна.

Під час неофіційної частини святкування прес-аташе ФК "Буковина" Сергій Батюк ексклюзивно достроково показав гостям фрагменти з вечірньої програми ТВА "Панно Кохання" з вітаннями від друзів, колег та батьків ювіляра – Степана Васильовича та Іванни Степанівни, а знаний вікнянський дотепник Микола Гнеп згадував, як він "втік" зі свого весілля, щоби пограти проти Товтрів у фіналі кубка району, а тоді 14-річний Валерій Королянчук зіпсував йому все свято – "зашпортався і забив єдиний гол у ворота команди з Вікна".

З дитинства мріяв грати за "Буковину"

В інтерв’ю "МБ" ювіляр зізнався, що навіть не може уявити свого життя без футболу:

– Змалку я мріяв лише про футбол. У газетах шукав лише інформацію про футбол. Одне слово, жив футболом. Бачив себе гравцем "Буковини". І коли мене в 17 років взяли до головної команди краю, мені здавалося, що я потрапив до раю. У ті часи в команді 90 хвилин на полі мав перебувати один гравець, молодший 18-ти років. Юрій Шелепницький захворів, тому запросили мене. І я вийшов на гру проти "Закарпаття", ми виграли 1:0. Це було в 1983 році. Так розпочалася моя кар’єра на майстрівському рівні. Як член ради ІІ ліги, я підтримую ініціативу ПФЛ щодо того, щоби в командах обов’язково грали футболісти віком до 18-ти років. Я сам з’явився у команді майстрів завдяки такій системі. Погоджуюся з керівниками ПФЛ, що І та ІІ ліги потребують перебудови. Планується І лігу розширити, а в ІІ зробити замість трьох – дві зони.

В Ізраїлі розкритися повніше не дав перелом

– Після короткого перебування в "Чорноморці", з яким грали навіть у Кубку УЄФА, ви тривалий час грали в Ізраїлі...

– Вважаю цей період доволі успішним. Щоправда, були й проблеми. Я зламав ногу, коли грав за "Хапоель" (Кфор-Сабе). Ми саме вийшли до вищої ліги, і за тиждень до початку чемпіонату зі мною трапилася та прикрість. Через перелом не вдалося повніше реалізувати себе в Ізраїлі. Зате там досі мене пам’ятають, запрошують в гості. За час виступів в Ізраїлі забив в офіційних матчах 96 голів.

– Що складніше – бути футболістом чи футбольним функціонером?

– Для мене однозначно складніше бути функціонером. Коли виходив на футбольне поле, цілковито віддавався грі і робив все можливе для досягнення позитивного результату. А тепер дуже важко спостерігати з боку за грою і усвідомлювати, що ти вже нічим не можеш допомогти. Особливо боляче дивитися, як молоді футболісти грають без бажання, жаги до боротьби. Ми, ветерани, які вперше стали чемпіонами України, граємо з більшим завзяттям і самовіддачею, ніж молоді гравці. До речі, я хотів би подякувати всім колегам з ветеранської "Буковини" за той чудовий подарунок, який вони зробили мені напередодні ювілею. Ми двічі програли у фіналі ветеранського Кубка України (у 2002 та 2004 роках), і коли вже пробилися до вирішальної стадії чемпіонату, хлопці в команді жартували – мовляв, якщо виграємо, присвятимо перемогу ювілею Королянчука. Так і сталося. А я ще й забив у фінальних матчах два голи! Це щастя, справжній дарунок від Бога. Але я вірю, що це не останній наш успіх. У ветеранській команді зібралися максималісти, тож ми будемо прагнути виграти і Кубок, і Суперкубок України, щоби зробити подарунки й іншим гравцям до ювілеїв (сміється – авт.).

Голи сина – сюрприз

– Ваші успіхи пов’язують в тому числі з "надійним тилом"...

– Я вдячній долі за те, що подарувала мені таку дружину, а Любові – за те, що підтримує, допомагає і терпить мене (сміється – авт.). У моїх успіхах значна частка – її заслуга. Я вдячний синові Андрію, який на ювілейному турнірі став кращим бомбардиром. Я забив один м'яч, а він – три. Для мене це приємний сюрприз. Особливо тішить, що син грає з бажанням. Не кажу, що він обов’язково повинен стати футболістом, але вміння викладатися і "пахати" на полі – це дуже важливо.