Грав за «Буковину», а забив... за «Спартак»

Відомі у минулому футболісти та арбітри, а також теперішні керівники зійшлися на футбольному полі у товариському матчі між ветеранами "Буковини" та івано-франківського "Спартака" на честь 60-ліття голови Чернівецької обласної федерації футболу Петра Кобичика, який свого часу захищав честь цих двох команд. Господарі поля "з передачі" ювіляра доукомплектувалися декількома високопоставленими чиновниками, які з неприхованим задоволенням грали разом зі знаними у минулому футболістами. Сам Петро Дмитрович у першому таймі вивів на поле із капітанською пов’язкою "Буковину", а після перерви перейшов до "Спартака". І навіть забив за гостей у ворота буковинців, що трішки "розгнівало" місцевих уболівальників. На відміну від Дмитра Кобичика, який живе у Новоград-Волинському Житомирської області і однаково завзято вболівав за обидві колишні команди брата.

Після гри, яка, як і очікувалося, завершилася унічию, був неофіційний "третій тайм", під час якого Петро Кобичик приймав численні вітання – від обласної і міської влади, від друзів і колишніх партнерів по команді, від гостей із сусідніх областей. Не обійшла увагою керманича буковинського футболу і Федерація футболу України, яка через заступника голови інспекторського комітету Віктора Порадникова передала Петрові Дмитровичу діамантовий значок. Нещодавно Кобичику вручили медаль "За заслуги перед вітчизняним футболом", тож тепер він має в активі обидві найвищі відзнаки ФФУ. Проте найбільш емоційно в інтерв’ю "МБ" ювіляр розповідав не про свої нагороди, а про повернення на футбольне поле:

– Я вже не грав років 6-7. Пробіжки роблю в парку, але не дуже регулярно – через часті поїздки. Повернення на футбольне поле, гадаю, вийшло нормальним. Ми грали без особливої напруги. Люди, які виступали на гарному рівні, і тепер розуміють один одного, як кажуть, з півслова. Головне – вчасно побачити, що партнер відкривається і віддати пас. Якщо навіть не тренуватися, думка залишається. Інша річ, що виконання не завжди на колишньому рівні...

– А кому належить ідея запросити керівників області до складу ветеранської команди Буковини?

– Якщо заступник голови облдержадміністрації Борис Баглей і керівник Громадської приймальні Президента України Валерій Чинуш дружать зі спортом і, зокрема, з футболом, то чому не запросити їх на такий матч – з метою тієї ж пропаганди здорового способу життя. Запрошували і міського голову Миколу Федорука. Не знаю, чи вийшов би він на футбольне поле, але, на жаль, приєднатися до нашого свята Микола Трохимович не зміг – перебував у відрядженні. Я неодноразово був за кордоном, то там по телебаченню часто показують, як керівники різного рангу займаються різними видами спорту. У нас же чомусь це одразу сприймають як спробу "рекламувати" себе. Гадаю, нам всім разом треба створювати культ здорового способу життя.

– Ви зіграли по тайму за кожну з команд. Яка футболка була для Вас "ближчою до тіла"?

– "Буковини", бо футболку "Спартака" я одягнув зверху на буковинську (сміється – авт.). А якщо серйозно, то чернівецька команда для мене є ближчою. За "Спартак" я грав лише три роки (1972-74 рр.), а решту – за "Буковину".

– Не було прикро, що за "Спартак" забили, а за "Буковину" – ні?

– Гра є грою. Це ж товариський матч. У "Буковині" я виконував не бомбардирські функції – грав у захисті. А вже у складі "Спартака" пішов вперед, тому й моменти з’явилися. Приємно, що партнери по команді доручили мені пробити пенальті і що я їх не підвів. Хоча це не головне. Самоцілі забити не було. Для мене важливіше, що забили Мирослав Ступар (відомий у минулому футбольний арбітр з Івано-Франківська – авт.), Борис Баглей, Валерій Чинуш (сміється – авт.).

– Ваша дружина Надія, схоже, дуже хвилювалася на трибуні...

– Напевно, просто переживала, щоби я не впав. А більше вона хвилювалася, щоби після матчу все було гаразд у ресторані (сміється – авт.).

Товариський матч, присвячений 60-річчю Петра Кобичика.

Ветерани Буковини – ветерани "Спартака" (Івано-Франківськ) – 5:5.

Голи: Дмитро Білоус, 1:0, Володимир Ступар, 1:1, Юрій Шулятицький, 1:2, Сергій Задорожняк, 2:2, Мирослав Ступар, 2:3, Петро Кобичик, 2:4 (п.), Борис Баглей, 3:4, Юрій Шелепницький, 4:4, Валерій Чинуш, 5:4, Олександр Ломницький, 5:5.

Судді: Віктор Кошура, Микола Левко, Віктор Антимійчук.