Сусідка Софії Ротару – знову перша в Європі
Удруге за останні два роки найсильнішою на континенті у своїй номінації стала здібна бігунка з Маршинців Новоселицького району Наталя Лупу. На Європейському юнацькому олімпійському фестивалі-2003 вона перемогла старших на два роки суперниць на дистанції 1500 м, а днями 17-річна вихованка заслужених тренерів України Володимира Степанова та Анатолія Якимчука виграла 800-метрівку на юніорському чемпіонаті Європи (до 19 років) у Каунасі з результатом 2.02,78. І це ще не все. Наша землячка допомогла й естафетній команді 4х400 м фінішувати третьою!
Наразі Наталя Лупу, яка цього року закінчила столичне училище фізичної культури, захищає честь Київської області. Але вже з осені, як запевнив її київський наставник Анатолій Якимчук, вона виступатиме під прапорами рідної Чернівецької області та, як і раніше, – фізкультурно-спортивного товариства "Колос". За попередньою домовленістю, патронат над талановитою бігункою, крім спортивних органів, візьме знана у краї торговельна марка з Новоселиччини – ТОВ "Родничок" (керівник – Іван Семенюк).
Перемогу на юніорському чемпіонаті Європи Наталя, за її словами, присвячує своїм тренерам:
– У Анатолія Олексійовича 23 липня був день народження, а у Володимира Васильовича у серпні буде ювілей. Сподіваюся, їм подарунок сподобався (сміється – авт.). Хоча, якщо чесно, я сама не очікувала, що переможу. Реально розраховувала десь на третє місце, бо там бігли дві дуже сильні спортсменки з Молдови та Росії. Звісно, дуже рада, що золота медаль дісталася мені.
– А "бронзові" плани з’явилися після попередніх забігів?
– З тими суперницями я нещодавно бігла на першості СНД, де була другою. Тому знала про них не лише за протоколами. А у попередньому забігу я бігла тактично – просто, щоби потрапити до фіналу. Але на фінішній прямій все одно вийшла у лідери. У фіналі почали дуже швидко – росіянка перше коло подолала за 58,67, а я одразу за нею бігла. За 180 м до фінішу вибігла вперед і вже не випустила суперниць з-за спини.
– Після юнацького тріумфу дворічної давнини ти зізналася, що тренер тебе "обманув" – мовляв, суперниці слабкі, мусиш виграти. Що цього разу вигадав?
– Тепер просто сказав, що я готова добре, тому треба терпіти за лідерами, а потім виходити вперед, бо на фінішний спурт сил обов’язково має вистачити.
– На п’єдесталі сльози були?
– Цього разу встояла (сміється – авт.). Просто вже за годину мала бігти попередній раунд в естафеті 4х400 м, тож подумки була вже там – й святкувати ніколи було. Звісно, непросто було так швидко "відійти" від 800-метрівки. Але рада, що допомогла команді пробитися до фіналу, а потім – і вибороти "бронзу". Я по ходу пробігла 400 м за 53,34 сек, це мій особистий рекорд.
– З рідними встигла поділитися радістю?
– Одразу зателефонувала бабусі додому, попросила, щоби вона розповіла мамі. Звісно, вона дуже тішилася.
– Коли привезеш медалі на Буковину?
– Розраховую приїхати додому десь у середині серпня.
– Кажуть, незабаром ти знову виступатимеш за рідну область?
– Справді, ми з Анатолієм Олексійовичем прийняли таке рішення. І я дуже рада. Сподіваюся, рідна область допоможе досягти більших успіхів у спорті.
Наразі Наталя Лупу, яка цього року закінчила столичне училище фізичної культури, захищає честь Київської області. Але вже з осені, як запевнив її київський наставник Анатолій Якимчук, вона виступатиме під прапорами рідної Чернівецької області та, як і раніше, – фізкультурно-спортивного товариства "Колос". За попередньою домовленістю, патронат над талановитою бігункою, крім спортивних органів, візьме знана у краї торговельна марка з Новоселиччини – ТОВ "Родничок" (керівник – Іван Семенюк).
Перемогу на юніорському чемпіонаті Європи Наталя, за її словами, присвячує своїм тренерам:
– У Анатолія Олексійовича 23 липня був день народження, а у Володимира Васильовича у серпні буде ювілей. Сподіваюся, їм подарунок сподобався (сміється – авт.). Хоча, якщо чесно, я сама не очікувала, що переможу. Реально розраховувала десь на третє місце, бо там бігли дві дуже сильні спортсменки з Молдови та Росії. Звісно, дуже рада, що золота медаль дісталася мені.
– А "бронзові" плани з’явилися після попередніх забігів?
– З тими суперницями я нещодавно бігла на першості СНД, де була другою. Тому знала про них не лише за протоколами. А у попередньому забігу я бігла тактично – просто, щоби потрапити до фіналу. Але на фінішній прямій все одно вийшла у лідери. У фіналі почали дуже швидко – росіянка перше коло подолала за 58,67, а я одразу за нею бігла. За 180 м до фінішу вибігла вперед і вже не випустила суперниць з-за спини.
– Після юнацького тріумфу дворічної давнини ти зізналася, що тренер тебе "обманув" – мовляв, суперниці слабкі, мусиш виграти. Що цього разу вигадав?
– Тепер просто сказав, що я готова добре, тому треба терпіти за лідерами, а потім виходити вперед, бо на фінішний спурт сил обов’язково має вистачити.
– На п’єдесталі сльози були?
– Цього разу встояла (сміється – авт.). Просто вже за годину мала бігти попередній раунд в естафеті 4х400 м, тож подумки була вже там – й святкувати ніколи було. Звісно, непросто було так швидко "відійти" від 800-метрівки. Але рада, що допомогла команді пробитися до фіналу, а потім – і вибороти "бронзу". Я по ходу пробігла 400 м за 53,34 сек, це мій особистий рекорд.
– З рідними встигла поділитися радістю?
– Одразу зателефонувала бабусі додому, попросила, щоби вона розповіла мамі. Звісно, вона дуже тішилася.
– Коли привезеш медалі на Буковину?
– Розраховую приїхати додому десь у середині серпня.
– Кажуть, незабаром ти знову виступатимеш за рідну область?
– Справді, ми з Анатолієм Олексійовичем прийняли таке рішення. І я дуже рада. Сподіваюся, рідна область допоможе досягти більших успіхів у спорті.
Повернутися назад