Потенційний олімпієць втопився у Дніпрі

Непоправної втрати зазнала днями буковинська легка атлетика – на 21 році з життя пішов здібний спринтер і стрибун у довжину, кандидат до збірної України Сергій Селіверстов. За офіційними даними, він втопився у Дніпрі у Києві.

– Є якась дивна фатальність у цій трагічній історії: я поїхав до столиці, щоби придбати синові житло, а знайшов його у моргу на тій же вулиці, де мав намір купити квартиру, – сказав в інтерв’ю "МБ" батько небіжчика – відомий лікар і теж у минулому спортсмен Сергій Селіверстов-старший. – Важко сказати, наскільки офіційна версія смерті відповідає дійсності. Його друзі розповіли, що нещодавно він цілу годину плив по Дніпру і нічого... Поки що надто багато запитань. Інші

версії наразі проробляють відповідні органи.

Сергій Селіверстов-молодший вже не перший рік перебував у полі зору тренерів національної збірної. Під керівництвом Геннадія Терехова неодноразово перемагав на першостях України, виступав у складі юнацької збірної, побив "бородатий" рекорд Чернівецького національного університету у стрибках у довжину. Але торік цей тандем розпався.

– Старший тренер збірної з горизонтальних стрибків Анатолій Голубцов запросив його на збір, – розповідає Геннадій Терехов. – Звідти Сергій приїхав і сказав: "Мені пропонують переїхати до Києва, в мене вірять". Я не міг його зупинити. Обмалював плюси і мінуси. І він перевівся вчитися до Києва.

Там Сергій закохався. Оскільки в амурних справах не завжди все буває гладко, не виключають, що трагедія могла бути пов’язана і з любовною історією. На це наводять і рядки з вірша, який присвятила Сергію його знайома Юлія Семенюк:

Любовь покорила и тихо убила,

Жестокою силой топила, топила...

Друзей не нашел постоянных он здесь,

Ему лишь казалось, что они есть.

Коли сталася трагедія, друзі Сергія були на Кубку України в Ялті. Він теж міг бути на тих змаганнях. Але через травму не потрапив до основного складу збірної Києва, а за Київську область він не хотів виступати, бо треба було їхати за власні кошти. Про ці деталі батьки дізналися лише пост-фактум. Тепер, на жаль, вже нічого не змінити...

Нехай земля йому буде пухом.