ФК «Лужани» – чемпіон і на полі, і... на сцені
Цікаво, що як і у лужанській футбольній команді, до артистичного складу увійшли теж переважно "легіонери" із сусідніх областей. Щоправда, не менше оплесків "зривали" і місцеві виконавці. Особливо тепло публіка приймала юного лужанського легіня з вірменським корінням Артура Казаряна, якому пророчать успіх на великій сцені. Не обійшлося і без виступів хору "Червона калина", а також його солістки Марії Грекул та автора і виконавця Василя Мушука, який, до речі, нещодавно став "родичем" футбольного клубу – його син одружився з донькою тренера і мецената ФК "Лужани" Василя Орлецького.
Гумористичну атмосферу підтримав і "Гуцул хуліган" з Івано-Франківська Василь Мельникович, пісні якого по-доброму висміюють анекдотичні стосунки "хохлів" і "москалів". Андрія Бему з Рава-Руської представили як "молодшого брата Юрія Шатунова", бо він співає подібні чи перекладені з російської романтичні добрі пісні про кохання. А жіночу частину естради представляли учасниця нещодавньої шоу-програми "Зірки естради – зіркам спорту" Марічка Гошовська та франківчанка Квітослава – до речі, невістка вже згаданого народного артиста Степана Гіги. Останнього лужанці приймали як "свого", бо він вже виступав тут на честь чемпіонства місцевого футбольного клубу. Як зазначив Степан, він сподівається ще не раз оспівувати тріумфи лужанців, у тому числі і на національній арені. І напівжартома додав, що у разі потреби може й сам на поле вийти.
Отримавши свої нагороди з рук втретє обраного голови обласної федерації футболу Петра Кобичика, гравці ФК "Лужани" теж підтримали заклики відзначити 5-річчя перемоги в аматорському Кубку України успіхом національного гатунку. При цьому кращий форвард чемпіонату області Володимир Борисевич та Ігор Жолоб, який розділив з Володимиром Киф’яком з "Митника" голеадорські лаври, зауважили, що успішність сезону залежатиме значною мірою від президента клубу Ярослава Мазура та наставника і мецената Василя Орлецького. Хрещені батьки команди у свою чергу пообіцяли зробити все можливе, аби втішити вболівальників новими гучними перемогами.
Звісно, це були б не Лужани, якби після офіційної церемонії не послідувала неофіційна частина, яку у своєму затишному ресторані влаштував Ярослав Мазур.
Повернутися назад