Конспіративна квартира підпільників знаходилася на вулиці Руській, 19

Новітня історія вулиці Руської у Чернівцях не менш цікава, а подекуди навіть драматичніша, ніж історії давнішніх часів. Не раз здобутки технічного прогресу починали свою ходу в нашому місті саме з вулиці Руської. Так, на вулиці Руській у 1937 році проліг перший у Чернівцях тролейбусний маршрут. Саме на хрестах Успенської церкви в середині 1930-х років стараннями відомого громадського діяча та власника електротехнічного підприємства Антона Завади вперше у Чернівцях засяяли в святкові дні електричні лампи і лише згодом дочекалися електрифікації маківки православної катедри.
На вулиці Руській жили і працювали багато діячів українського національного відродження. На розі вулиці Руської і Ломоносова стоїть будинок, де народився і провів свої молоді роки Володимир Залозецький, видатний мистецтвознавець і громадський діяч, якого заслужено називали "батьком зеленої Буковини". За проектом Володимира Залозецького було здійснено розбудову Успенської церкви в середині 1930-х років, а в післявоєнний час йому довелося брати участь у реставрації собору святого Стефана у Відні. У сусідньому будинку жив Опанас Шевчукевич, лікар, скульптор і бібліофіл, власник однієї з найбільших бібліотек нашого міста. У будинку № 30 мешкав Віктор Куліш, провідник буковинської ОУН, розстріляний більшовиками влітку 1941 року. Визначний лікар і громадський діяч Володимир Гузар приймав хворих у будинку № 19 – ми ж знаємо, що це була також конспіративна квартира для українських підпільників, і саме за зв’язки з націоналістичним підпіллям доктор Володимир Гузар поплатився життям навесні 1944 року. На розі вулиць Руської і Буковинської мешкав відомий діяч студентського руху Максим Тарко, розстріляний більшовиками в червні 1941 року. Неподалік від нього мешкав активний громадський діяч міжвоєнної доби Іван Андрич. Ще далі, на місці, де нині стоїть перша міська лікарня, стояла хата Олександра Бручковського, члена Буковинського куреня, який в роки війни пройшов від Буковини до Києва, Франції і Алжиру, а після сибірської каторги зумів врятувати від знищення безцінний іконостас Успенської церкви. Цей перелік можна продовжувати і продовжувати.