«Золоті» гектари прибутку не дають

З кожним роком у селах більшає тих, хто не має змоги обробляти свої паї і городи. Або не хоче, порахувавши, що це невигідно. Так, оранка однієї сотки землі коштує 5-6 гривень, культивація – 2,50, посів зерна сівалкою – 2 гривні, насіння – 300-350 гривень на гектар, добрива – 150, а обробити гербіцидами гектар також "тягне" до 150 гривень, зібрати урожай комбайном – 500 гривень. А транспортні витрати? Отже, щоб засіяти зерном один гектар поля, потрібно щонайменше 2000 гривень. А ще треба збіжжя очистити й просушити. Тобто за такі гроші можна купити майже три тонни зерна й не бігати декілька днів за трактором, культиватором, сівалкою, комбайном та іншими агрегатами.
Зерно зібране, виніс його дядько на горище, розвів зграї мишей і щурів…
Минулого року чиновники з Києва рекомендували сільгоспвиробникам згодовувати збіжжя тваринам, бо, мовляв, трейдери закуповують зерно за низькими цінами. Отож, щоби селянин мав вигоду, нехай відгодовує свиней і худобу. Проте поголів’я ВРХ зменшується. За місячне теля перекупники платять 400-500 гривень, реалізувавши м’ясо на базарі, вони отримують 700-800 гривень, а за шкуру ще 100 гривень. Бичок же за місяць випиває понад 300 літрів молока. Неважко підрахувати, який зиск має виробник і заготівельник-переробник. Якщо ж не здати місячне теля, а вирощувати його до ваги понад 300 кг – прибутку майже жодного. За зоотехнічними нормами, для виробництва кілограма яловичини потрібно 2,0 кормоодиниці, тобто 9,2 кг вівса або 7,5 кг зерна пшениці чи кукурудзи. Отже, для виробництва 300 кг м’яса в живій вазі потрібно 2,25 тонни зерна. А паливо для приготування пійла? Щоденно потрібно переносити 5-6 відер, ланцюг для прив’язі коштує 15 грн, лопата, вила по 10 грн, баняк для приготування кормів, цебер теж коштують чимало, бо метал нині дорогий. А щоденний догляд?
Отже, ваш бичок досяг понад 300 кг. Прийшов заготівельник, пильним оком глянув на нього, обміряв, а то й віддалено визначив вагу, а себе він не зобидить. І що характерно, один заготівельник дає за кілограм живої ваги 6,5 грн, а інший – 6,2, при цьому не має документа, який би визначав ціну. Але коли купуєш ковбасу в магазині, зважують її на електронній вазі.
За кілограм живої ваги дають дотацію – 1,4 грн. Але для цього треба поїхати до райуправління сільського господарства, дати довідку, відкрити рахунок у відділенні Ощадбанку і чекати, доки надійдуть гроші, там також отримують один відсоток за послуги. То яку вигоду має селянин, "пропускаючи зерно через шлунок тварин", як радили київські чиновники?
Рослинництво ж тісно пов’язане з тваринництвом: не скошуються поля – розводяться шкідники, навесні поля від сухої трави та бур’яну очищують методом підпалу. Гине птаство, все живе. Раніше кукурудза йшла на силос, а тепер у вибалках і лісосмугах лежать купи кукурудзиння кількарічної давнини. Одне слово, поки не матиме наш сільгоспвиробник належної державної підтримки, доти пертиме плуга сам. І, що найгірше, сільська молодь, спостерігаючи, як тяжко гарують їхні батьки, не бажає працювати на землі за безцінь.