Високорослі помідори виростити нескладно
– Серед високорослих сортів помідорів варто виділити Де Барао: стійкий до захворювань, росте будь-де, дуже врожайний аж до пізньої осені, плоди різнокольорові. Із останніх виведених сортів цікавий Де Барао царський. Висота стебла у нього 2,3-3 м, тому рослини вимагають підв’язування і надійної опори. Кущ має могутнє стебло, з великою кількістю листків. Вага плодів – понад 130 грамів, помідори рожево-малинового кольору з невеликим носиком. Кількість грон на кожному стеблі понад 10, а в кожному – по 7-8 плодів.
Оригінальним є сорт Де Барао смугастий. Хоча його плоди дрібніші, але дуже смачні і до того ж довго зберігаються.
Крім різнокольорових Де Барао, вирощую й такі високорослі сорти, як Перцеподібні червоні і жовті, Велика слива, Гібрид Тарасенка-2 (на вигляд нагадують будьонівку), Яблунька Росії. Останній – мій улюблений сорт. На кущі буває понад 100 помідорів. Розрізнити розсаду цього сорту легко, бо його листя схоже на картопляне, а перші листочки нагадують яблуневі.
До високорослих сортів належать і Дика Роза та Райська насолода (маса плодів – 400-500 грамів), а також червоноплідні Машенька, Дружній, Чудо ринку, Городник, Рання Роса, Червоні вітрила, оранжевоплідні – Хурма, Апельсин, Руслан, Зачарування.
Вирощування розсади мало чим відрізняється від вигонки розсади низькорослих сортів: висівати їх треба наприкінці лютого – на початку березня. Це пояснюється тим, що розсаду високорослих сортів висаджують у грунт у третій декаді травня у 85-90 денному віці. Поливати плоди треба підігрітою на сонці водою, підживлювати у період вегетації 2-3 рази розчином курячого посліду (1:100) чи коров’яку (1:7), або мінеральними добривами (10 г аміачної селітри і по 15 г суперфосфату та сірчанокислого калію на 10 літрів води). Велике значення має і формування куща, тому слід постійно обривати пасинки і підв’язувати відростки. Їх я залишаю зазвичай 2-3 і підв’язую до шпалери. Нижче грон із плодами, що
зав’язалися, обриваю листя. Це забезпечує краще провітрювання куща і запобігає фітофторозу. Регулярно збираю червоні і рожеві плоди, а в перших числах вересня прищіпую верхівки рослин. До моменту перших заморозків необхідно зібрати всі помідори (зелені відібрати і покласти на дозрівання).
Для боротьби з фітофторозом використовую контактні фунгіциди: бордоську рідину, хлорокис міді, полікарбацин, купрозан, хомецин, а також системні фунгіциди – арцерид, акробат, татту, ридоміл, браво. Останні найбільш ефективні, бо, проникаючи в тканину листків, захищають рослину зсередини. Цими фунгіцидами обробляю рослини тричі з інтервалами в 10-15 днів. Однак останню обробку намагаюсь здійснювати за 15-20 днів до збирання врожаю.
Оригінальним є сорт Де Барао смугастий. Хоча його плоди дрібніші, але дуже смачні і до того ж довго зберігаються.
Крім різнокольорових Де Барао, вирощую й такі високорослі сорти, як Перцеподібні червоні і жовті, Велика слива, Гібрид Тарасенка-2 (на вигляд нагадують будьонівку), Яблунька Росії. Останній – мій улюблений сорт. На кущі буває понад 100 помідорів. Розрізнити розсаду цього сорту легко, бо його листя схоже на картопляне, а перші листочки нагадують яблуневі.
До високорослих сортів належать і Дика Роза та Райська насолода (маса плодів – 400-500 грамів), а також червоноплідні Машенька, Дружній, Чудо ринку, Городник, Рання Роса, Червоні вітрила, оранжевоплідні – Хурма, Апельсин, Руслан, Зачарування.
Вирощування розсади мало чим відрізняється від вигонки розсади низькорослих сортів: висівати їх треба наприкінці лютого – на початку березня. Це пояснюється тим, що розсаду високорослих сортів висаджують у грунт у третій декаді травня у 85-90 денному віці. Поливати плоди треба підігрітою на сонці водою, підживлювати у період вегетації 2-3 рази розчином курячого посліду (1:100) чи коров’яку (1:7), або мінеральними добривами (10 г аміачної селітри і по 15 г суперфосфату та сірчанокислого калію на 10 літрів води). Велике значення має і формування куща, тому слід постійно обривати пасинки і підв’язувати відростки. Їх я залишаю зазвичай 2-3 і підв’язую до шпалери. Нижче грон із плодами, що
зав’язалися, обриваю листя. Це забезпечує краще провітрювання куща і запобігає фітофторозу. Регулярно збираю червоні і рожеві плоди, а в перших числах вересня прищіпую верхівки рослин. До моменту перших заморозків необхідно зібрати всі помідори (зелені відібрати і покласти на дозрівання).
Для боротьби з фітофторозом використовую контактні фунгіциди: бордоську рідину, хлорокис міді, полікарбацин, купрозан, хомецин, а також системні фунгіциди – арцерид, акробат, татту, ридоміл, браво. Останні найбільш ефективні, бо, проникаючи в тканину листків, захищають рослину зсередини. Цими фунгіцидами обробляю рослини тричі з інтервалами в 10-15 днів. Однак останню обробку намагаюсь здійснювати за 15-20 днів до збирання врожаю.
Повернутися назад