Найдешевші у Латвії – пиво і сіль

Латвія вступила до Євросоюзу і НАТО три роки тому – 2004 року. Група українських журналістів, а серед них і кореспондент "МБ", 23-26 жовтня побувала в Ризі, щоби на власні очі пересвідчитися,як живеться латвійцям.
"Що змінилося в Латвії після вступу до ЄС?" – на це запитання усі відповідали, що минуло надто мало часу.
– Головне – молодь отримала можливість без проблем виїхати до будь-якої країни, – розповів посол Латвії в Україні Атіс С’янітс. – Переважно виїхали на роботу до Англії та Ірландії. Це породжує нову проблему: тепер не вистачає робочих рук у Латвії. Проблему нестачі робочої сили латвійці вирішують, запрошуючи дешеву робочу силу з Молдови й України. Тому, якщо латвійські вчителі, які отримують до 400 латів (800 доларів), погрожують страйком, то заробітчани із зарплатою 800-1000 доларів почуваються щасливими.
Відповідаючи на запитання про негативи після вступу до Євросоюзу, Даніелс Загорекіс, працівник Міністерства іноземних справ, згадав про закриття підприємств, які виготовляли цукор. Їх власники отримали компенсацію, а латвійці тепер їдять дешевий бразильський цукор.
Переважна більшість чиновників у Латвії – зовсім юні. У Сеймі Латвії пояснили просто: "У 1994-1995 роках нам не вистачало кадрів, і ми навіть приймали на роботу до міністерств студентів-старшокурсників". Люди старшого віку є лише у Міністерстві освіти і охорони здоров’я: "Там нудно молодим, тому працюють переважно жінки похилого віку".
У латвійських селах є вже й мільйонери, але залишається ще чимало проблем. "Займаються алкоголізмом", – пояснив чиновник, вибачаючись за "погану російську".
Шпроти у Ризі дорожчі,
ніж у чернівецьких магазинах
Наш приїзд саме збігся із акцією протесту місцевих профспілок, які вимагали підвищення зарплати медикам, педагогам і поліцейським. Їх зарплата (600-800 доларів), як і пенсія (100 латів або 200 доларів) – найнижчі у Латвії. Для українця їх невдоволення виглядає дивним, але ж люди вже дивляться у бік Європи, до того ж ціни там чималі.
Пакет молока, наприклад, коштує 0,5-0,6 лата (5-6 гривень), картопля – 1,2 лата (12 гривень), буряк – 20 гривень, коробка цукерок – від 30 до 80 гривень, пачка солі – 1 гривня 60 копійок, батон хліба – 12-20 гривень. Газета у кіоску коштує 2 гривні 50 копійок, книги – по 50-80 гривень. А ось м’ясо – дешевше, ніж в Україні: куряче – максимум 21 гривня, свинина – 38 гривень. Дивно, але банка шпротів на 30 копійок дорожча, ніж аналогічна в Україні. Відносно дешеве пиво – п’ять гривень за банку.
Асортимент одягу на полицях – діаметрально протилежний чернівецькому: жодних блискучих курток, штучного хутра на рукавах кольору старого собаки та кофтинок із кілограмом стразів. У магазинах, які ми відвідали, не було навіть натяку на місцеві вироби, усе – відомих марок і за чималі гроші (жіночі сумки – від 400 гривень, футболки – від 150 гривень). Та загалом ціни майже не відрізняються від цін у ЦУМі на Хрещатику.
Приємна дрібничка для українця: на ризьких дорогах немає і чверті таких дорогих автомобілів, які гасають чернівецькими вулицями. Найпопулярніше авто – "Сітроен", яке можна купити в кредит, сплачуючи щомісяця по 200 доларів, та усілякого роду "Жучки". Останні такі крихітні, що складається враження, ніби вони на педальному управлінні.
Незвично для ока те, що на вулицях немає жодної (!) ятки, де продавалися би банани чи навіть газети, і маніяцька чистота.
Солдат отримує тисячу доларів
Коли журналістів привезли на військову базу в Адажі, першим питанням було: "Чи можна фотографувати?". У відповідь жінка у військовій формі з фігурою Арнольда Шварценеггера ствердно кивнула.
Військові, одягнуті у стильні светри із погонами, розповіли про зміни в армії, яка є професійною. Не приховували і того факту, що йти до армії молодь не хоче. Хоча зарплата солдата становить 500 латів (тисяча доларів), полковника – дві тисячі доларів.
На суботу і неділю солдати їдуть додому: "А навіщо вони тут, якщо немає якогось надзвичайного стану?" – каже командир батальйону.
Комплекти військового вбрання для будь-якої погоди заледве влізають у шафи. Деяким екземплярам светриків та стильних курточок із вставками позаздрили би навіть найвибагливіші модники.
Є на території бази і відома в Європі школа саперів, облаштована не без гумору (вздовж коридору – прапор із кістками і черепом). Її керівник продемонстрував нам відеофільм про роботу саперів (під веселий музичний супровід у стилі "реп").
Незважаючи на пропаганду російських телеканалів про те, як невесело живуть росіяни у Латвії, бо той, хто не пройшов "натуралізації" (не склав іспиту з державної мови, історії країни), не має громадянства, не може голосувати та обіймати державні посади, усе це – неправда. Російську чути звідусіль, з однією різницею – російська навіть у етнічних росіян вже із добрячим "прибалтійським акцентом". Нині у Латвії інша проблема – ростуть діти, які не знають російської. І можливості їхні у бізнесі обмежені: багато компаній вказують у вимогах до кандидатів знання двох іноземних мов, одна з них – російська. Тому у латвійських школах вводять ще одну іноземну мову (на вибір) – російську. Причина: більшість своєї продукції Латвія продає Росії (молочна продукція, рибна).
Українців у Латвії, як розповів голова Спілки українців Латвії Віктор Степанович, проживає 60 тисяч. Лише 15 тисяч із них мають громадянство. Чому ж наші земляки не поспішають складати іспит з державної мови? Пан Віктор пояснює це тим, що їм образливо – адже разом боролися за незалежність Латвії, а тепер треба щось доводити.
А таксист-українець, з яким ми познайомилися пізніше, пояснив своє небажання отримувати громадянство інакше: "А мені і так добре… До Європи я їжджу, як і громадяни…"
– Непросто живеться у Латвії, – меланхолійно розповів таксист, який відвозив українських журналістів до аеропорту Риги. – В Україні – не так, а у нас медичне обслуговування, наприклад, платне. Уявляєте, за візит до сімейного лікаря слід заплатити один-два долари?
Не уявляю. І навіть уявити собі не можу, з яким обличчям можна протягнути лікарю в Україні п’ять гривень – "спасибі за прийом"…

(Поїздка організована Інститутом розвитку регіональної преси і Латвійською трансатлантичною організацією "Латвія – країна учасниця ЄС і НАТО")