«Нізащо не можна халтурити у церкві»

– Після падіння тоталітарного режиму відкрилося багато церков, але, на жаль, всередині них все було знищено, – розповідає автор багатьох церковних іконостасів різьбяр Микола ПІВЕНЬ. – Якби я знав, коли закривалися церкви, що буду причетний до їх відновлення, то обов’язково би зберіг їх у пам’яті. Я їздив до Києва та Москви, аби подивитися на іконостаси, бо у нас спочатку не було навіть книг з іконостасами для робочих зразків.
За радянських часів з костелу єзуїтів у Чернівцях повиносили дерев’яні скульптури – хресну дорогу Ісуса Христа, прекрасну католицьку річ. Тоді ніхто не думав, що настануть часи, коли доведеться відновлювати втрачені пам’ятки. Мій знайомий цим скульптурам ножівкою відпилював голови. Може, й добре, бо хоч так було збережено частину скульптури. Все інше вивозили за місто та спалювали. Відновлювати ж доводилося, використовуючи власну фантазію, адже ні фотокарток, ні ескізів первозданного вигляду храмів не збереглося. Зі старих іконостасів, що є у Чернівцях, найкращий – на кемпінгу в Георгіївській церкві. Там зберігся старий іконостас у стилі рококо. Це взірець.
"Бабусі стежили, чи не їде хтось із району, а ми працювали у церкві"
– Чи реконструювали ви
церкви за радянських часів?
– За радянської влади я здійснював реставрацію у кількох церквах. Тоді це було майже криміналом. Пам’ятаю, бабусі стояли на околицях села Вербове, що на Вінниччині, виглядали, чи раптом не їде хтось з району або з міліції до села. Тим часом я з іншими майстрами працював у церкві. Хочу сказати, що тоді ми робили не так заради грошей, як усупереч панівній системі.
– Під час роботи траплялиcя якісь містичні речі?
– Зі мною особисто – ні, але про чудеса чув багато. Доводилося тримати у руках чудотворну ікону, виникло в мене тоді дивне відчуття, але його неможливо передати словами. Мені довірили для цієї ікони зробити ризи. Тоді чув від людей про справжні дива, наприклад, дитина не розмовляла до п’яти років, помолилася з мамою перед цією іконою і заговорила.
Ще вірю в те, що нізащо не можна халтурити в церкві. Деякі художники не викладаються за роботою в
церкві, працюють лише заради грошей. Попереджав якось знайомого, що не добре так працювати, але, мабуть, було запізно – невдовзі його вбило блискавкою у власній хаті.
Найкращий іконостас – з липи і горіха
– У яких церквах можна побачити ваші роботи?
– Я робив іконостаси у Чернівцях, в інших містах України, у Росії, у греко-католицьких церквах у США та Канаді. Навіть не знаю напевно, де зараз всі мої роботи. До слова, в американських церквах мене тоді вразило будівництво: у вівтарі розміщений туалет для священика. Я був шокований. Для американців головне – це зручності, мабуть, це вже особливості культури.
– З яких матеріалів виготовляють іконостас?
– Іконостас зазвичай робиться з липи, це найкращий матеріал. Є таке богословське пояснення: липа – найкращий матеріал, бо дає для бджіл мед. А бджілка – єдина Божа комаха. Хоча є й іконостаси, вирізьблені з горіха. Найкращий іконостас, що був виготовлений з горіха, – у Македонії. Є така легенда, що його різьбили янголи. Побачити цей іконостас – моя мрія. Також є розкішний іконостас з фарфору у Карлових Варах. З мармуру виготовлений іконостас у Свято-Володимирському храмі Києва. Не радять робити іконостас з осики, бо з нього забили кіл.
– Якими своїми роботами пишаєтеся?
– Для мене вони усі дорогі. Але різьбярство – не лише мистецтво, воно є й звичайним ремеслом. Живу зі своєї роботи. Зараз мене запросили до Бразилії. Також побачили мої роботи у Москві й покликали попрацювати над приватним будинком. Я працюю й у приватних осіб, роблю у їхніх будинках інтер’єр. Був у Франції, Німеччині. Ті, хто має багато грошей, замовляють дорогі речі за каталогами з Бельгії, Італії, а воно ж усе стандартне. Що робиться за гроші – бездушне. Якось створював інтер’єр своєму приятелеві. Я йому пояснював, що навіть звичайні сходи можуть бути витвором мистецтва, а не просто дорогою річчю. І зробив такі сходи, що він тепер не кожного додому запрошує. Каже мені: "Миколо, виходить, у мене передпокій кращий за все інше у будинку".