«В Україні я, американка, стала менш довірливою»

"Американцям треба уточнювати, що Україна – не Сибір"
– Чому для вивчення обрала саме Україну?
– Я дуже хотіла вивчати Східну Європу, адже це цікавий регіон, в якому зараз відбуваються важливі трансформаційні процеси. У США мало хто знає про Україну. До того ж, варто уточнити американцям, що Україна – це не Сибір (сміється).
– Розкажи про свої найперші враження від Чернівців.
– Дуже вразила архітектура, надзвичайно гарні старовинні будинки. Я, наприклад, бачила фотографії Донецька і одразу помітила, що там архітектура більш радянська і не така цікава, як тут.
– А що найбільше вразило в людях?
– Українці дуже гарно одягаються. Вони більше стежать за своїм зовнішнім виглядом. Перше, що впало у вічі, – майже всі дівчата ходять на високих підборах і завжди з гарним макіяжем. Американські студенти зазвичай не надають такого значення своїй зовнішності.
– Чим ще відрізняються українці від американців?
– Американці довірливі, подібні до дітей і не очікують брехні від оточуючих. Вони думають, що світ добрий, і чекають цього добра від кожного. А українці більш реалістичні. Важке життя змушує їх дивитися на світ скептичніше. Американцям, на відміну від українців, не потрібно приймати важливих рішень. Інша відмінність у тому, що українці добре знають про світ навколо себе, бо вони якоюсь мірою від нього залежать, а жителі США зазвичай сфокусовані на собі, на своєму внутрішньому житті.
"Тут викладачеві можна заплатити.
Це нечесно"
– Ти маєш змогу порівняти дві системи освіти. Значна різниця?
– Дуже значна! Найголовніша різниця полягає у тому, що в американців більша свобода вибору. Кожен сам собі обирає предмети, які хоче вивчати, може їх змінювати, опановувати курс довше або швидше. Підсумкові тести просто неможливо списати, адже завжди необхідне написання есе, що потребує вільних роздумів на задану тему. Якщо хоча б один раз зловлять на списуванні – без розмов "викидають" з університету. Викладач завжди на одному рівні зі студентами. Тому скарги студентів з приводу некомпетентності викладача завжди беруться до уваги. А в Україні звикли до того, що викладач вищий, і я помітила, що тут з викладачем можна домовитися, заплативши йому гроші. Я вважаю, що це дуже нечесно. Проте вчителі, що навчають мене в Україні, добрі і дуже мені допомагають.
– Що ти досі не розумієш у способі життя українців?
– Чомусь тут прийнято вважати, що до жінки потрібно залицятися, упадати за нею. Та й самі жінки так вважають. Їх основна мета – вийти заміж та народити дітей. А насправді жінка сама повинна для себе вирішити, чи хоче вона заміж і чи хоче мати дітей.
– Багато знайшла тут друзів?
– Зараз знаю багато людей, але друзями можу назвати лише кількох. Просто я стала більш скептичною. Менше довіряю людям. Якщо мене про щось просять, тепер я думаю, чому вони це роблять, чи не хочуть використати. Раніше ж я, не замислюючись, допомогла б.
– Тобто Україна змінила тебе?
– Так. Я стала не такою довірливою, навчилася критичніше ставитися до людей. Але й зрозуміла, що повинна цінувати те, що маю. Адже американці не цінують свободи, якою володіють.