Помилка дресирувальника левів може вартувати життя

Тридцятирічний дресирувальник левів Віталій Смольський із цирку шапіто, який протягом тижня виступав у Чернівцях з шоу "Алжирські леви", увесь вкритий шрамами. Щоправда, Віталій зауважує, що твердження про те, що шрами прикрашають чоловіка, – це не про нього. "Це все мої помилки. А найперше правило дресирувальника – любити тварин", – каже він.
Ніколи не можна сперечатися
з розлюченим левом
– Декілька років тому в Одеському цирку загинула дресирувальниця тигрів, і подібні випадки – непоодинокі. А чи не страшно вам?
– Є прислів’я, що не бояться лише дурні. Не те, щоби я боявся, але ставлюся до левів з осторогою. Дотримуюся субординації з левами, бо усе ж таки це тварини.
Дресирувальниця Сніжана Даутова, яка два роки тому загинула в Одесі, була моєю близькою знайомою. У тигра, з яким вона працювала, розпочався період статевої зрілості, і цей момент проґавили. А у такі періоди слід бути дуже обережним, бо тварина у будь-який момент може спробувати випробовувати себе. Цей момент пропустили. Це моя думка, а експерти кажуть різне.
Я добре знав Сніжану. Тигр не хотів виходити з клітки, а вона сіла навприсядки, а при тиграх і левах ніколи не слід ставати так, щоби ти здавався нижчим за нього зростом. Тигр за секунду скочив на дресирувальницю і загриз її. Коли приїхала "швидка", залишилося лише констатувати смерть.
Помилка дресирувальника може вартувати йому життя, тому я намагаюся не помилятися.
– Чого ще не можна робити біля хижака?
– Сперечатися з розлюченим левом. Або, не дай Боже, підійти до нього напідпитку. Не можна спіткнутися, бо біля них не можна падати. Слід уважно стежити за твариною, її поглядом. Існують трюки, коли лев перебуває за спиною. Я не знаю, як мені це вдається, але я бачу його навіть спиною. Якщо контролювати ситуацію – небезпечних ситуацій можна уникнути.
За день тварина з’їдає 7-8 кілограмів м’яса
– Чи правда, що дресирувальники під час роботи вдаються до фізичних покарань щодо тварин?
– Ніколи не вірте в те, що дресирувальники б’ють тварин. Через це вони гинуть, коли б’ють. Потрібна наполегливість, твердість. Слід домагатися виконання завдання хитрощами, десь пригостити, погладити. Слід відчувати тварину. Не кожен лев буде стрибати по тумбах та робити піруети – слід щось шукати, знаходити, ловити момент і закріплювати.
– Чи бували дні, коли вам було страшно зайти до них у клітку?
– Бувало. Наприклад, коли левиця гуляє, лев стає особливо розлюченим. Він почувається господарем. У такі дні левиця поводиться, як звичайна кішка – падає на спину, качається. У цей період тварини особливо агресивні, але ж виставу не відміниш. Я тоді особливо обережний, уважний, дотримуюся дистанції.
– Дресирувальником може стати кожна людина чи якась особливо смілива?
– Не мужність визначальна, а величезна любов до тварин. Їм слід приділяти особливу увагу. У клітці, наприклад, повинна бути особлива чистота. У мене навіть трапляються конфлікти з помічниками, бо я не терплю, коли є хоча би скоринка у клітці.
– Що їдять царі звірів? У скільки, наприклад, обходиться утримання одного лева?
– У мене зараз троє великих левів і двоє маленьких: самець Сімон, самки Ніка та Аза і двоє левеняток. На день йде 25 кілограмів якісного м’яса: Сімону потрібно 7-8 кілограмів, левицям – по 6, а левенятам – по 2-3.
Їх улюблене м’ясо – це конина і яловичина. Свинину даю лише коли бачу, що падає вага. Окрім м’яса, вони люблять молоко.
Леви потребують ідеального догляду. А є ж проблеми переїздів. Коли тварина захворіє – це найстрашніше. Вони хворіють тими самими хворобами, що і люди: запалення легень, застуди, кишкові захворювання, ангіна. Нещодавно хтось заніс вірус герпесу, і вони тиждень не їли. Я ночував біля кліток, і ледь сам не помер разом з ними. Переживаєш за них постійно.
Щодо ціни, то дорослий лев коштує дуже дорого. Зважте: маленьке левеня коштує 1,5 тисячі доларів.
"Я загнав лева до клітки двома словами: "Йдемо додому!"
– У вас є трюк, коли лев обіймає вас і навалюється усім тілом. Якщо не секрет, яка вага у нього, а яка – у вас?
– Сімон важить 270 кілограмів, а я – 80. Коли він мене обіймає і навалюється усією масою, то в якийсь момент розуміє, що мені важко, і відходить убік, щоби не задавити.
До речі, цей трюк вважається смертельно небезпечним: коли ми обіймаємося, я абсолютно беззахисний. Якби він у цей момент захотів, запросто би відгриз мені, наприклад, руку, але ж не робить цього. Дресирування!
Леви вміють любити і дуже люблять свого дресирувальника. Днями я їздив додому в Донецьк, а вони з розуму сходили з туги.
Пригадую випадок, коли через помилку моїх помічників клітку з левами в одному місті зачинили лише на гачок, а на замок – забули. Лев – дуже розумна тварина і чудово знає, де двері і як їх відчинити. Він відчинив двері лапою, і …вийшов. Звичайно, лева, який у найкращому настрої гуляв коридорами, одразу помітив черговий. Одразу викликали мене, і знаєте – лев легко і слухняно послідував за мною до клітки. Я йому сказав усього два слова: "Йдемо додому!"
– Який трюк вважається найскладнішим?
– Глядачеві це незрозуміло, це може зрозуміти лише дресирувальник. Леви не ходять на задніх лапах. Тигри ходять, а ось леви – ні. У мене Ніка крутиться на тумбі на задніх лапах. Дресирувальники дивуються – левиця крутиться на задніх лапах.
– Коли ви працюєте на манежі, поблизу завжди знаходяться ваші помічники. Якщо трапиться якась непередбачена ситуація, вони прийдуть на допомогу?
– Так. Будуть допомагати, чим зможуть. У них є стеки (палиці). У мене також завжди є пістолет. Глядач його побачити не може, бо він у кобурі під пахвою. Бойовими патронами я його ніколи не заряджаю – лише гумовими і холостими. Знаю, що мені цього достатньо. Зізнаюся, ніколи не вдавався до цього.
– Чи забобонні ви?
– Так. Я завжди по черзі одягаю одяг, черевики і навіть розчісуюся тоді, коли на мені вже є певний одяг. Йду на манеж завжди одним і тим самим шляхом.
– Глядачі під час вистави спостерігають за левами, а чи самі артисти спостерігають за нами з арени?
– Вони завжди стежать за глядачами. Чи хтось пішов, чи встав… Я бачу по левові, що він уже помітив. Я одразу кажу асистентові: "Швиденько посади п’яного чи виведи із залу". Якби хтось підійшов і просунув руку в клітку – вони упіймають за секунду і з задоволенням.
Я перебуваю у манежі, у клітці, а ось служби цирку у залі працюють бездоганно. Трапляється, що хтось вирішує погладити лева, дати цукерку.
– А про що мріє дресирувальник?
– Забрати "Золотого клоуна" у Монте-Карло. Доробимо усе й поїдемо.