DataLife Engine > новини / Новини України / Війна з Росією > 84-річний дідусь, який заколисував онучку в центрі переселенців, проїхав заради неї тисячу кілометрів

84-річний дідусь, який заколисував онучку в центрі переселенців, проїхав заради неї тисячу кілометрів


Відео, як дідусь заколисує онучку в запорізькому центрі переселенців, облетіло всі соцмережі. Його сумний розгублений погляд та дитина, яка спокійно спить розчулили тисячі людей. Зараз родина в Івано-Франківську, а це тисяча кілометрів з їхнього дому. За кермом весь час був 84-річний Валентин Платов, який погодився евакуюватися лише заради порятунку родини.

Про це йдеться в ТСН.

{reklama}

"Дитина є дитина. Її треба колисати, щоб вона була щаслива, здорова. От я її і колисав, щоб вона ніколи не бачила те, що я бачив", - розповідає чоловік.

Подивитися відео, як дідусь заколисує дитину, можна тут.



В Івано-Франківську родина знайшла прихисток в одній з церков. На обличчях вже геть інші емоції.

У їхнє село Степове, що за 50 км од Запоріжжя, нападники зайшли у перші дні весни.

"Спочатку це були чечени - розвідка. Поставили машини, повитягали міномети і пішли гахкати", - розповідають родичі Валентина Юрій.

Від небезпечної траси Платови переселилися до дідуся, який жив у глибині села. Вчасно - вже за 2 дні їхню домівку розбомбили. По Степовому, каже Юрій, ворог гатив з усього, що мав. Місяць без світла та газу. В окуповане село жодна допомога не потрапляла. За цей час з'їли усі запаси і ледь не втратили донечку Марію, яка сильно захворіла. Гарячку їй ледве збили дитячими ліками, інших просто не було. Нарешті 2 квітня до Степового увійшли українські військові і порадили евакуюватись. "Я не хотів виїжджати. Думаю: у мене тут виноград, садок і кози, і кури. Я не думав, що буде така війна", - додає Валентин.

Однак 84-річний Валентин Миколайович - єдиний водій у сім’ї. Тож аби врятувати рідних, сів за кермо і за 2 дні подолав майже тисячу кілометрів до Івано-Франківська. Каже, вперше в житті проїхав стільки і вперше користувався навігатором.

"Руки втомились трохи, звичайно. Я за себе не боявся, що мене вб’ють. Мені жалко було дітей своїх. І ми тікали як найшвидше", - розповідає чоловік.

Чи повернуться до рідного Степового, Платови не знають, адже хати немає, усі городи всіяні мінами, а ліси у розтяжках. Проте тікати далі - за кордон - теж не хочуть і пробують почати життя з нуля у місті, що їх прихистило. Задля цього волонтери взялися їм допомогти.

Для тих, хто має можливість також посприяти: Ощадбанк 4790 7299 4656 6700






Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram



Повернутися назад