У Гостомелі протягом місяця окупації змогли вижити до 70 людей: які жахіття відбувалися в селищі

Київську область звільнено від російських окупантів. Про це повідомили в Міністерстві оборони України. А у селищі Гостомель Бучанського району близько семи десятків місцевих жителів лише напередодні, вперше за понад місяць, змогли вільно, а не під прицілами автоматів, вийти з підземелля.

Із перших годин ворожого вторгнення їхній мікрорайон атакували ракетами та бомбардували літаки.

Просто поруч, на сусідньому полі, загарбники намагалися висадити десант. Про життя під окупацією розпитав кореспондент ТСН Олександр Моторний.

{reklama}

На міській дорозі замість жвавого потоку машин стирчать російські реактивні ракети. Автівки там теж є: розчавлені гусеницями танків окупантів. Ще частину транспорту окупанти розстріляли з кулеметів та гармат.

Цивільних мешканців у Гостомелі, Ворзелі, Бучі та Ірпені добивали просто біля будинків та машин. Самі житлові будинки кремлівські вбивці понад місяць методично рівняли із землею.

Геть не військовий за освітою, з перших днів російської навали він не випускає з рук автомат. Нині Павло вперше зміг дістатися батьківського будинку на околиці Гостомеля. Те, що було кухнею, вітальнею та його колись дитячою кімнатою нині - один небезпечний через загрозу обвалу простір. Дорослий та мужній воїн заледве стримує сльози. Аби оговтатись від побаченого, йому знадобився час. Та звістка, що друг дитинства живий і просто поруч змінила настрій в одну мить.

Він "Мазай". Від миті, коли перша російська ракета прилетіла у тутешні будинки, з трьох телефонів передавав друзям, що відбувається в окупованому Гостомелі. За те мало не попрощався із життям.

"Коли до тебе ломляться озброєні чоловіки - відчинити це ж логічно! Я не відчинив. Вони прийшли вдруге та й давай мене допитувати. А в мене ж телефони - ти коректувальник, що посилав, що не посилав. А я ж хлопцям розповідав, що у нас коїться", - каже житель м. Гостомель "Мазай".

Кадирівці, а саме вони контролювали район, у якому мешкає "Мазай", погрожували перерізати йому горло ножем. Обіцяли підірвати гранатою. Та зрештою запроторили у підвал. У підвалі однієї з місцевих багатоповерхівок 36 діб він провів пліч-о-пліч із майже сімома десятками місцевих.

Щойно народжені й трохи старші діти, літні й молоді жінки, з десяток чоловіків, переважно старшого віку - вони всі понад місяць виживали у підвалі, під прицілами ворожих автоматів. Кажуть, евакуюватися не було жодного шансу.

Але вони змогли вижити. Навчилися навіть витягати окупантів на розмову. Не раз, зізнаються, прямо запитували у росіян, навіщо вони вдерлися до України. Та щоразу, чули однакову відповідь – мовляв, приїхали на військові навчання.

За понад місяць окупації російські окупанти забрали з підвалу чотирьох чоловіків переважно старшого віку. Обирали навмання. Відтоді про їхню долю сусідам нічого не відомо.

Ці люди, кажуть, навчилися долати будь-які труднощі. Але зізнаються, що дуже потребують допомоги.

Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram