До і після хрещення: вісім маловідомих фактів про життя в Київській Русі

28 липня українці відзначають День Хрещення Київської Русі-України, свято, засноване в 2008 році президентом Віктором Ющенком.

Указ голови держави наказував відзначати цей день щороку двадцять восьмого липня, "в день пам’яті святого рівноапостольного князя Володимира — хрестителя Київської Русі", повідомляє nv.ua

{reklama}

У 2020-му виповнюється 1032 роки з дати Хрещення Русі князем Володимиром Великим. Сама ж дата 28 липня, яка одночасно є днем пам’яті княза Володимира й просто днем Володимира, — це день смерті рівноапостольного князя Володимира Київського, онука княгині Ольги, також зарахованої православною церквою до лику святих.

Хрещення жителів Києва і цілої країни залишається одним з найбільш дискусійних моментів в історії. Багато дослідників відзначають, що факти про ту епоху були не раз спотворені через соціальні і політичні перетворення, в тому числі й самою церквою, яка прагнула зміцнити свій вплив і значимість.

Зналися на виготовленні зброї

Київська Русь була знаменита мистецтвом майстрів зброї. За запевненням істориків, саме на цих землях вперше були створені шестопер, наруч, гак для натягування арбалета, кольчуги з плоскими кільцями, сталева маска для коней, шпори з пластинчастим козирком і шпори з коліщатком, а також пластинчата броня.

Відзначилися і ювеліри — рівень роботи міських майстрів не поступався творінням лідерів світового мистецтва тієї епохи в Візантії і на Близькому сході. Фахівці золотих і срібних справ прагнули максимально поліпшити гру світла, для чого відтіняли срібло черню і позолотою.

Іноді для цього ювелірні прикраси навіть покривали тисячами мініатюрних кілець, напоюючи на кожне трохи срібла.

"Найурбанізованіша" країна Європи

Заняття ремеслом на Русі було популярним і затребуваним. Умілий гончар або коваль міг обслуговувати три-чотири населені пункти. Київська Русь була однією з найбільш "урбанізованих" країн тодішньої Європи: в ІХ-Х століттях там було не менше 25 міст, а в ХІ столітті їх число підбиралось до сотні.

Через це в скандинавських сагах ці землі називають Гардарикою — країною міст. Середньовічний "бізнес" активно розвивався — і на зміну худобі і бурдюкам в ролі грошей прийшли монети з золота та срібла, а також срібні виливки — гривні.

Була поширеною музика

Ще до хрещення в Київській Русі було безліч "сказників", співаків, які грали на гуслях, виконуючи пісні на героїчну тематику — про походи на Візантію, на Балкани, битви з загарбниками, подвиги народних богатирів.

Історики пишуть також про ще більш ранні скорботні пісні, зокрема про трагічну долю слов’янського князя IV ст. Буса, полоненого в битві з готами і болісно убитого ними.

Пили квас, мед і вино

У Київській Русі не знали горілки і не гнали спирту. Ключовими хмільними напоями були квас, мед і вино. Перший часто був зовсім безалкогольний або ж зі слабким градусом, його виготовляли з житнього хліба, отримуючи схожий на пиво напій.

Про нього згадує ще в п’ятому столітті візантійський мандрівник нарівні з медом. Останній був найбільш поширеним — після хрещення Русі він почав виготовлятися і в монастирях.

Мед варили з різних сортів на будь-який смак: сухий, солодкий, з перцем. Варений мед як напій був нижчої якості в порівнянні зі ставленим. Останній витримували по 10−15 років і більше — його отримували завдяки природному бродінню бджолиного меду з соком лісових ягід.

Письмо до кирилиці

Вчені наводять безліч доказів на користь наявності писемності в Київській Русі задовго до Кирила і Мефодія. На їхню думку, місцеві жителі писали "рисками" і "резами" — локальним варіантом рун — за допомогою яких "читали і ворожили".

Про писемність давніх слов’ян пишуть також арабські і німецькі джерела. Хронікери повідомляли про пророцтва на каменях, підписи до пам’ятників і про дипломатичну пошту на "руських письменах".

Переважало багатожонство

До хрещення на землях Київської Русі переважало багатожонство, як правило, жінок у чоловіка було від двох до чотирьох. На думку істориків, жорсткого підпорядкування в сім'ї не було, більш того, "нелюбимі" дружини могли практично відкрито ззраджувати чоловікові або ж йти до іншого, що обіцяв більше уваги.

Маврикій Стратег, візантійський історик VI століття, дивувався одній з інтимних практик слов’ян — заняття любов’ю в воді, на озерній чи річковій обмілині. Він також писав про розваги місцевої молоді і вільних поглядах — на святах часто практикувався груповий секс.

Боротьба за мораль

Однією з перших обурюватися вільними поглядами молоді почала княгиня Ольга, перша з можновладців, що прийняли християнство. Проте довго її заборони на гучні гуляння не протримався через обурення народу.

Варто відзначити, що за однією з легенд Ольга і її майбутній чоловік Ігор познайомилися за малоромантічних обставин. Князь був на полюванні, переправлявся через річку, тоді як перевізником виявилася Ольга, чомусь в чоловічому одязі.

Ігор розгадав її маскування і негайно зробив сміливу пропозицію псковчанці, але та зухвало відмовилася, заявивши, що краще кинеться в річку.

Торги політичними посадами

Перед хрещенням Русі відбулася війна з Херсонесом (Корсунем), звідки Володимир привіз священиків і святині, в тому числі шановані мощі святого Климента.

Заволодіти містом йому допомогло зрадництво попа Анастаса, який вказав Володимирові на водовід, що забезпечував місто. Князь винагородив зрадника: Анастас став настоятелем київської Десятинної церкви, ікони та начиння в якій були завойовані в Корсуні.

Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram