Днями спостерігала в центральному парку імені Шевченка таку картину. Компанія підлітків віком 11-13 років познімала взуття і, підкачавши штани, залізла у фонтан. Той, який нещодавно лише підчистили й пофарбували. Вони з ентузіазмом збирали копійки, які романтичні та наївні й далі кидають у фонтани у надії повернутися сюди знову.

"Вау, я знайшла п’ять копійчаних гривень!" "А я – десять!"…Чулися захоплені вигуки. Перехожі з цікавістю та подивом зиркали на це дійство, але ніхто не втручався. Зрештою, нічого кримінального у цьому не було. Хіба шкода дітям тих копійок? Нехай збирають собі.



Вода у фонтані була доволі прохолодною та ще й не дуже чистою: якісь розумники понакидали туди гілок та іншого сміття. І взагалі, медики та самі комунальники неодноразово наголошували, що вода у фонтанах – не для купання, там можна підхопити всілякі інфекції.

Але кого це зупиняло у 13 років?

Потім один із підлітків поліз на щойно пофарбованого білого хлопчика-статую. Посидівши там, сповз вниз, як із гірки. На скульптурі залишилися темні сліди від ніг. Я ж згадала, з якою гордістю у мерії звітували про оновлення цього фонтану…
Далі одна дівчинка вкинула у фонтан кросівок товариша. Той поліз діставати, а потім босоніж довго ганявся за подругою довкола споруди, поки не втомився. Даки він відхекувався, юна бешкетниця написала синьою крейдою на стінці водойми: "Вова лох (ім’я змінене)".

Усе це супроводжувалося страшенним лементом і галасом. До компанії врешті підійшов дідусь і зробив їм зауваження. Та його взяли на кпини.

Юні бізнесмени ж взялися рахувати гроші.

"50 гривень!" – підсумували врешті. І радісно подалися кудись. Мабуть, купувати морозиво чи щось інше на "зароблені" гроші.

У цій картині, на перший погляд, не було нічого надзвичайного. Та чомусь вона закарбувалася в пам’яті. Ці босі ноги, суперечки й мало не бійки за кожну копійку…

В епоху смартфонів, інтернету, штучного інтелекту було якось дивно спостерігати, як підлітки у фонтані водять руками по дну в пошуках копійок… Виникло відчуття, наче ми перебуваємо в Індії, де у священну для індусів, але таку брудну річку Ґанґ під залізничним мостом стрибають голодні діти у пошуках копійчаного дріб’язку. Натомість навряд чи побачиш таку картину у фонтанах Риму або Брюсселя…

Я не знаю, яка ситуація в родинах цих підлітків. Можливо, вони бідують. А може, вони просто хотіли заради азарту позбирати ті гроші. Або ж підліткам не вистачає безкоштовних розваг у місті, і вони їх собі шукають самі…

Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram