«Вишивати навчилася раніше, ніж читати»: майстриня з Лужан популяризує буковинську вишивку

Галина ДЖЕНИКАЙ – майстриня з Лужан, яка вишила понад сотню сорочок і добре знається на найтонших деталях буковинського орнаменту. Її відзначено премією Георгія Гараса за збереження, відродження та розвиток народного мистецтва краю. Жінка активно популяризує традиційну буковинську сорочку.

Про це йдеться у публікації "МБ".

"У домі завжди пряли, ткали та вишивали"

Попри глибоке знання буковинської вишивки, майстриня цікавиться й орнаментами інших регіонів. Зараз працює над полтавським стилем – білим по білому.

Майстриня каже: "З вишивкою пов’язане все моє життя. Я навчилася вишивати раніше, ніж читати. У нашій родині всі займалися рукоділлям: мама, бабуся, прабабуся… У домі завжди пряли, ткали та вишивали. У мене є дві доньки. Одній ця любов передалася, а іншій, на жаль, ні".
За словами майстрині, буковинська вишивка відрізняється різноманіттям орнаментів. Візерунки часто значно відрізняються навіть у сусідніх селах.

"Наприклад, у Мамаївцях віддають перевагу жовтогарячим кольорам, у Лужанах – темнішим відтінкам. В орнаментах Берегомета переважає синій, а в Кіцмані – зелений", – пояснює майстриня.

Сімейна колекція пані Галини налічує десятки сорочок, а сама вона виготовила вже сотні.

"У мене збереглися сорочки моєї бабусі та її матері. Є навіть та, у якій вона дівувала, і та, в якій одружувалася", – каже вишивальниця.

Створювала сорочки навіть у Португалії

Пані Галина прожила 16 років у Португалії. Навіть там, працюючи, не полишала вишивку та малювання. Саме в цій країні вона запозичила ідею створення маленьких полотняних мішечків зі смужкою мережки.

"У такі мішечки кладуть пахуче зілля й ставлять у кімнаті, щоб був приємний аромат. Колись я дарувала їх разом із сорочкою, – згадує вона.
Сорочки пані Галини носять не лише в Україні, а й за кордоном.

"Ще у студентські роки вишивала сорочку на замовлення для родини з Канади, вона була виконана лише чорними нитками. Зараз передаю свої сорочки в Америку, де живуть мої родичі", – розповідає жінка.

До роботи над вишивкою майстриня ставиться з великою відповідальністю.

"Коли роблю низ чи горловину, стараюся, щоб шов збігався зі швом. Усе має бути геометрично точним. Наприклад, у вишитій жіночій сорочці зараз часто роблять орнамент по низу, і він має однаково завершуватись з обох боків. Я все прораховую. Краще посиджу довше, але знатиму, що зроблено як слід", – наголошує вона.

Щодо символіки у вишивці, Галина Дженикай зізнається, що для неї важливіше естетика.

"Ніколи не зациклююсь на значеннях. Це як у поезії: у кожного вірша своя душа. Так і орнамент народжується в мене сам собою", – додає майстриня.

Пані Галина ділиться: мріє видати книгу з авторськими орнаментами та організувати персональну виставку.

Фото надала Галина Дженикай

Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram