«Не завжди діти відразу говорять про це»: скількох педофілів засудили на Буковині за останні п’ять років

Сексуальне насильство над дітьми — один із найтяжчих і водночас найбільш замовчуваних злочинів. Як із такими випадками борються на Буковині, скільки справ доходить до суду та чому важливо говорити про це відкрито?

Про це в інтерв’ю кореспондентці "МБ" розповіла начальниця відділу захисту інтересів дітей і протидії домашньому насильству Чернівецької обласної прокуратури Людмила КІНІЩУК.





— Скільки кримінальних проваджень за фактами сексуального насильства чи розбещення неповнолітніх було розпочато в області за останні п’ять років?

— У період із січня 2021 року по сьогодні органи Нацполіції в області розслідували 88 кримінальних проваджень, які пов’язані із сексуальним насильством і розбещенням неповнолітніх.

— Які справи стали найрезонанснішими, отримали розголос у суспільстві?

— Найбільш резонансною, на мою думку, була справа, яка свого часу обговорювалась у всіх новинах, відбувалися брифінги за участі керівників правоохоронних органів. Це була подія, що сколихнула суспільство на початку 2021 року: двоє чернівчан старшого віку вчиняли сексуальне насильство та експлуатували малолітніх і неповнолітніх дівчат. У ході досудового розслідування ми встановили, що цим вони займалися понад 15 років. Один із них, 1945 року народження, запрошував до себе дівчат, фотографував їх оголеними, вступав у статеві акти, частину знімав на відео.

Усе це зберігалося на його комп’ютері — 54 гігабайти фото- і відеофайлів, які, за висновками експертизи, містять ознаки дитячої порнографії. Крім того, він залучав дівчат до надання інтимних послуг іншим чоловікам, організовував ці зустрічі, надавав квартиру, білизну, контрацептиви, домовлявся про винагороду з клієнтами. Обвинувальні акти було передано до суду. Вироком Шевченківського районного суду міста Чернівців обидвох засуджено — одного до 15, а іншого – до 13 років позбавлення волі. Вирок переглядався і апеляційною, і касаційною інстанціями, але залишився без змін. Нині засуджені відбувають покарання.

— Чи бувають випадки, коли під час розслідування таких злочинів вчиняється тиск на потерпілих?

— Такі випадки бувають. Не можу сказати, що це масово, або що в кожному провадженні, але, враховуючи вік потерпілих, їхню вразливість — це діти — чинити на них тиск дуже легко. І не обов’язково фізичний — зазвичай це психологічний вплив. На дитину можуть впливати через емоції: погрожують, вмовляють, говорять, що розповідь про події засмутить маму, близьких, братика, сестричку. Або ж переконують, що їй ніхто не повірить. Граючи на почуттях дитини, намагаються домогтися відмови від свідчень чи зміни показів, щоби кривдник уникнув відповідальності.

— Нещодавно Чернівецький апеляційний суд повідомив про засудження чоловіка до довічного ув’язнення за зґвалтування падчерки. Розкажіть більше про цю справу.




— У липні 2023 року до поліції звернувся мешканець Чернівців. Його племінниця розповіла, що співмешканець її мами вчиняє щодо неї розпусні дії. За цим фактом одразу було внесено відомості до ЄРДР і розпочато кримінальне провадження за ч. 2 ст. 156 КК. Підозрюваного затримали. У ході досудового розслідування дівчинка розповіла слідчому, що це відбувалося не вперше, триває вже три роки: коли мами немає вдома або коли вона спить. Додатково було встановлено факти зґвалтування. До суду скерували обвинувальний акт за статтями про розбещення та зґвалтування малолітньої дитини. Садгірський районний суд виніс вирок — довічне позбавлення волі. Вирок був оскаржений, однак усі судові інстанції визнали його обґрунтованим.

— Скільки осіб було засуджено за злочини проти статевої свободи неповнолітніх за останні п’ять років?

— За цей період у судах області були засуджені 34 особи за результатами розгляду кримінальних проваджень цієї категорії. Переважна більшість — до реального позбавлення волі.

— Але кримінальних проваджень було 88. Чому така різниця?

— Бо не всі зареєстровані провадження доходять до вироку. Частину справ закривають через відсутність події або складу злочину, іноді розслідування призупиняють у зв’язку з розшуком підозрюваного. Є також справи, які суд ще не розглянув. Процеси тривають довго.

— Скільки зазвичай триває розслідування і судовий розгляд?

— Якщо говорити про досудове розслідування — у середньому від трьох до п’яти місяців. В окремих випадках — до шести. Судовий розгляд триває від 4–6 місяців, іноді рік і більше. Це залежить від кількості епізодів, потерпілих, обсягу доказів. Наприклад, у тій резонансній справі з 2021 року ми шість місяців проводили розслідування — дуже великий обсяг даних, багато експертиз: судово-медичних, комп’ютерно-технічних, мистецтвознавчих.

— Яка динаміка таких злочинів в області — зростання чи зниження?

— Якщо аналізувати статистику, то суттєвих коливань по роках немає. Рівень залишається приблизно сталим. Але варто пам’ятати, що ці злочини мають прихований характер і часто ми дізнаємось про них через роки. Наприклад, психологи в навчальних закладах або в Центрі соціально-психологічної реабілітації дітей можуть виявити підозрілі ознаки, поспілкуватись із дитиною — і тоді відкривається факт насильства, який стався давно.

— Чи фіксувалися випадки, коли викладачі або працівники інтернатів вчиняли подібні злочини?

— В області таких випадків не було. Той випадок, про який ви згадуєте, де один з обвинувачених був викладачем училища, інший. Він не вчиняв злочинів щодо своїх студентів. Його товариш залучав сторонніх дівчат, але жодна з них не була ученицею цього навчального закладу.

— Чи були випадки повторного вчинення таких злочинів після відбуття покарання?

— Ні, за останні п’ять років у нас не було випадків повторного вчинення таких злочинів особами, які вже відбули за них покарання.

— Які профілактичні заходи здійснює прокуратура або інші служби?

— Єдиного алгоритму, як запобігти таким злочинам, на жаль, не існує. Але ми постійно ведемо просвітницьку роботу. Ювенальні прокурори, поліцейські, офіцери освітньої безпеки відвідують школи, спілкуються з дітьми, розповідають про права, пояснюють, що таке насильство і куди звертатися по допомогу. Дуже важливо, щоби дитина не боялася говорити.

— Чи плануються нові підходи в боротьбі з педофілією?

— Спеціальних документів типу "дорожньої карти" у нас немає. Але прокуратура здійснює координацію між усіма правоохоронними органами. Є міжвідомчі наради, робочі групи, спільні заходи — і кожен орган у межах своєї компетенції працює над виявленням, припиненням і запобіганням таким злочинам.

Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram