«Тато – мій ангелик»: дружина загиблого воїна з Буковини просить визнати його Героєм

Фото надала Наталія Шкоропад
Ще напередодні вони гуляли островом Хортиця на Запоріжжі. Тішилися погожим сонячним днем і одне одним. Було так гарно і затишно. Наступного дня попрощалися. Жінка із дитиною сіли на потяг до Чернівців, а його звечора викликали на позицію: на фронті загострилася ситуація. Тоді родина бачилася востаннє: тієї ночі воїн загинув...
Про це ідеться у публікації "МБ" від 26 червня, пише molbuk.ua
Не зміг перебувати в тилу
Сержантові 141 окремої механізованої бригади Сергієві Шкоропаду було 38 років. Він родом із Львівщини. Із дружиною-буковинкою Наталією мешкали у Кіцмані. Виховували восьмирічну донечку Катрусю.
У 2014 році Сергія мобілізували на службу в зоні АТО у складі 80 окремої десантно-штурмової бригади. Згодом чоловік підписав контракт і прослужив до 2017 року. Відтоді перебував у резерві.
За кілька днів до початку повномасштабної війни йому прийшла повістка. Тож уже вранці 24 лютого 2022 року чоловік був у військкоматі. Спочатку служив у складі 10 окремої гірсько-штурмової бригади. Брав участь у звільненні Київщини. Відтак – бої у Запорізькій, Донецькій областях. Сергій Шкоропад був командиром мінометного розрахунку.

Роки війни похитнули здоров’я Сергія. Його визнали обмежено придатним і скерували в Кельменецький ТЦК. Утім, довго там не витримав.
"Я завжди перебував у зоні бойових дій, мені там якось звичніше, хочу повернутися до побратимів", – сказав він дружині та друзям. Як не вмовляли – дарма. Записався до буковинського батальйону 141 бригади. Воїнів скерували на Запорізький напрямок, пізніше перевели на Донеччину. Там, у Волноваському районі, у селищі Мирне, 9 березня 2025 року Сергій Шкоропад загинув.
"Того дня бачилися востаннє"
"Чоловік наче відчував щось. Останнім часом був якимось дуже стриманим, серйозним. Ми планували приїхати до нього на Великдень, але він попросив навідатися раніше. Мовляв, дали кілька днів вихідних, тож хотів би побачити дружину, донечку. І ми справді так гарно провели ті два дні. Я, Катруся і Сергій. Гуляли Хортицею. Таке сонечко світило, настрій чудовий. Хто б подумав, що бачимося востаннє... – зітхає Наталія Шкоропад. – Загострилася ситуація на фронті, і Сергія терміново викликали на службу. Ми ж сіли на потяг. Ще перебували у дорозі, коли чоловіка не стало. У їхній бліндаж залетів FPV-дрон, скинув вибухівку. Усе зірвалося, почало горіти. А зверху наших ще накрила російська артилерія.
Сергій загинув на місці. Інші хлопці були сильно поранені, обгорілі. Один залишився без очей, другому в бік осколок залетів... Зараз проходять реабілітацію".

"Він справжній герой України!"
Через кілька днів Сергія Шкоропада поховали в Кіцмані. Родина дуже важко пережила втрату. Донечка впевнена, що її татусь спостерігає за нею із неба.
"Катруся каже: "Тато на мене дивиться зверху, він мій ангелик. Татко завжди зі мною, він мене оберігає", – втирає сльози дружина.
Наталія Шкоропад переконана: її чоловік – справжній герой. Він багато років присвятив захисту Батьківщини. Не втікав і не ховався. Був відданий військовій присязі та побратимам. Дружина часом уже й просила: "Залишай ти ту службу, побудь із родиною". Та чоловік не міг покинути товаришів: із кожним днем ставало дедалі більше загиблих і поранених. Він мав бути з ними, мусив продовжити їхню справу і помститися за них".
Щоби гідно вшанувати чоловіка, пані Наталія створила петицію із закликом присвоїти Сергієві Шкоропаду звання Героя України посмертно.
Збір підписів посувається повільно, а термін завершення невблаганно наближається. Тим часом на горі родини навіть намагалися нажитися шахраї, пропонуючи за гроші допомогти зібрати необхідну кількість підписів.
Наталія Шкоропад закликає усіх небайдужих підписати петицію заради чоловіка, заради донечки.
"Адже наш Сергій це заслужив. Він справжній герой України!" – каже згорьована жінка.
Наразі є 12,9 тисяч підписів, залишилося 27 днів до завершення терміну, тож поспішіть.
Підписати петицію можна за посиланням.

Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram
Повернутися назад