Спортсмен з Чернівців Денис Перч з перших днів на війні — інтерв'ю з командиром роти — відео

Замість чемпіонатів світу з ММА – запеклі протистояння на полі бою. Замість боксерських рукавиць – зброя у руках. На початку великої війни Денис ПЕРЧ перевіз свою сім’ю у безпечне місце та вступив до війська. Подолав шлях від розвідника до командира роти ударних авіаційних комплексів "РУБАК".

Про бої на Торецькому напрямку, перемовини та мотивацію рухатися далі Денис Перч розповів в ексклюзивному інтерв’ю "МБ".



–До початку повномасштабної війни я займався бізнесом та спортом. Тобто організацією спортивних змагань, турнірів та тренуванням деяких наших українських боксерів. Я є віцепрезидентом федерації змішаних бойових мистецтв України. У нашій збірній є чемпіони Європи з ММА. Але велика війна все змінила. Спочатку я відправив сім’ю у безпечне місце, а сам почав займатися пошуком підрозділу, де буду служити. У мене було декілька варіантів: ССО, ГУР МО, але вступ до цих підрозділів займав певний час, я не міг чекати. Тому вирішив вступити до 107 бригади ТрО. Там вже пройшов шлях від розвідника до командира роти, - згадує Денис.

Найважче у Бахмуті…



Після того, як підрозділ Дениса пройшов підготовку, почалися виїзди до батальйонів, які несуть службу в зоні проведення бойових дій.

–Одне із найважчих відряджень було у Бахмуті. Тоді у нашій роті були втрати. Ми тримали ті позиції, на які підрозділи, до яких ми були прикомандировані, відмовлялися виходити. Наша рота довгий період часу тримала ці позиції. Майже щодня були близькі контакти з противником, 30-40 метрів. Та і сама дорога на позицію була важка. Після висадки потрібно було пройти приблизно шість кілометрів пішки. І весь цей шлях по нас працював танк, міномет та снайпер.



Окрім цього, спорядження має свою вагу, без відповідної підготовки його складно подолати. За увесь період виходу на позицію, під час руху, у нас був лише один поранений. Основних втрат ми зазнали під час близьких контактів з ворогом, коли утримували позиції. Противник намагався штурмувати майже щодня. Був день, коли окупанти переважною більшістю почали рух на наші позиції. Скільки часу тривав бій не можу сказати.
Тоді у нас закінчувалися боєприпаси, гранати. Тоді ми були найбільш вразливі… У той день у нас було двоє на щиті та важкопоранені. Але вдалося відійти, - розповідає Денис Перч.

За словами Дениса Перча, ворог змінив тактику боїв.


–Як виявилося, найдешевший ресурс для ворога – людські життя. Ворог зараз застосовує наступну тактику: він від своїх тилових позицій малими тактичними групами пересувається до попередньо визначених місць накопичення. Такий рух продовжується кілька діб. І вже з останнього місця накопичення починає штурмові дії. Увесь цей рух супроводжується тим, що ми їх знищуємо та завдаємо їм непоправних втрат. Я думаю, що 5% від того складу, що виходить, доходить до останнього місця накопичення. Всіх решту ми знищуємо. На цій ділянці фронту, де ми працюємо, за місяць ліквідовуємо понад 200 окупантів, - ділиться командир роти.

Наразі рота Дениса працює на двох напрямках: Лимансько-Куп’янському та Торецькому. Місто Торецьк зараз нагадує привид. Там точаться запеклі бої не те що за кілометр, а за кожну багатоповерхівку та під’їзд.

– У Торецьку ворог веде активні штурмові дії, використовуючи мототехніку, важку техніку, всі наявні засоби та ресурси. Ця ділянка фронту значно відрізняється від всіх інших. Бої йдуть за кожен будинок. Міські бої відрізняються від бойових дій на відкритій місцевості. Тому що там немає чіткої лінії розмежування. Запеклі протистояння йдуть за будинки, шахти. Наприклад, в одному будинку наші хлопці, а в будинку навпроти противник. Контакти дуже близькі. Ворог працює точково. Для цієї ділянки фронту характерна велика кількість керованих авіаційних бомб, від 5 до 10 бомб скидають за день. Також щільно працює артилерія. Торецька як міста – уже не має. Залишилися поодинокі будівлі, які щодня знищуються артилерією ворога, - каже Д. Перч.

На думку командира роти, Росії не потрібне зараз жодне перемир’я.

– Перш за все, тому, що нині Європа найбільш слабка, ніж будь-коли. Можливо, такою слабкою, як зараз, вона більше не буде і ворог це усвідомлює. Якщо ж він зараз нападе на Європу, то США як член Альянсу, можливо, і не вступить у війну, у цей момент Альянс може розпастися. Це моя думка. Тому будь-який довготривалий мир для противника не цікавий. Європа зараз прокинулася і розуміє, що такий сценарій можливий. Тому почала більше виділяти підтримки для України, щоби посилити нашу обороноздатність, - пояснює Д. Перч.

Навіть на війні Денис не забуває про тренування та не втрачає фізичну форму. Розповідає, що разом із побратимами тренуються.



– У нас у підрозділі багато спортсменів. Ми знаходимо час для тренування, возимо гантелі із собою, шукаємо зали деце можливо. Люди, які поруч – високо вмотивовані, вони знають заради чого воюють. Ці люди не шукають відмовок, а просто виконують свій обов’язок. Вдома на мене чекає дружина та троє дітей. Увесь цей час дружина мене всіляко підтримує, за що я їй дуже дякую, - підсумовує Д. Перч.

Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram