Найбільша техногенна катастрофа ХХ століття: сьогодні - роковини Чорнобильської трагедії

39 років в ніч з 25 на 26 квітня сталася наймасовіша ядерна трагедія в історії України. На Чорнобильській електростанції, внаслідок двох теплових ударів, вибухнув четвертий енергоблок, що призвело до викиду радіації в атмосферу.

Про події 1986 року, а також про їх вплив на Буковину "МБ" розповіла Карина Кривецька, молодша співробітниця Чернівецького краєзнавчого музею.

{reklama}

"Масштаби Чорнобильської трагедії досить важко перецінити, адже вони сильно вплинули на Радянський Союз і, зокрема, на Європейський світ. Це була одна з наймасштабніших ядерних трагедій. Навіть історик Сергій Плохій у своїй книзі "Чорнобиль. Історія ядерної катастрофи" підкреслює, що ця трагедія та офіційна реакція Союзу стали однією з причин, чому, власне, він розпався та зазнав краху", - каже Карина.

На момент 1986 року при владі був Горбачов. Тоді він взяв курс на гласність, проте після вибуху енергоблока дії влади були абсолютно протилежними.

Вперше люди почули про аварію лише 28 квітня в прямому ефірі телебачення.

"Сидить ведуча у діловому одязі й абсолютно спокійним тоном, ніби говорячи про звичайний прогноз погоди каже: "На четвертому атомному енергоблоці відбулася аварія, наслідки ліквідувалися, створена урядова група, яка спрямована для того, щоб подолати їх. Постраждалим надається допомога", - розповідає історикиня.



Помилкою Радянського Союзу вона називає те, що евакуація жителів міста Прип'яті, яке було розташоване поблизу атомної електростанції, почалася не в момент після вибуху, а через день. Спершу вона була запланована на ранок, але згодом її перенесена на другу годину дня.

"Ці зайві кілька годин спричинили те, що люди отримали більшу кількість опромінення і вплив цих всіх токсичних речовин. Крім того, окремим людям, які просили дозволу евакуюватися з міста на своїх власних авто, він був наданий. І це також було помилкою, оскільки їхні автомобілі були заражені", - зазначає науковиця.

У місті залишилися працівники електростанції. Також залучили пожежників, військовослужбовців і підняли колишніх резервістів. Вони почали роботу над ліквідацією наслідків аварії.

"Ліквідаторів ніхто не попередив про масштаб проблеми. Вони думали, що їдуть гасити звичайну пожежу. Ніхто не казав, що це буде енергоблок. Люди, яких евакуювали, 27 квітня, так само не були повністю попереджені про можливі наслідки. Тобто, їм не надали чітких інструкцій, як поводитись", - розповідає Карина.

Можливо Союз й надалі замовчував трагедію, якби на не почала тиснути міжнародна спільнота. В першу чергу, почала бити на сполох Швеція, тому що працівники станції "Форсмак" помітили на своєму одязі частки радіації та почали шукати витік в себе. Згодом зрозуміли, що він відбувається не в них. Джерело знайшли в Радянському Союзі.



"Саме під тиском міжнародної спільноти Союз визнав те, що сталося. Наслідки трагедії замовчувалися, а офіційно Горбачов виступив зі своєю промовою про те, що сталося лише 14 травня.

Згодом виправдовувалися, що не хотіли сіяти паніку, Але 1 травня, було Днем трудящих, дата доволі важлива для Союзу. Тобто насправді вони намагалися чіплятися за свою зручну реальність", - пояснює історикиня.

Радіація поширилася швидко не лише територією України, а й потрапила до сусідніх держав.

На Буковині до зон радіоактивного забруднення відносять 14 населених пунктів. Зокрема Кельменецький район, Ставчани, Южинець, Борівці, Малятинці, Шишківці, Веренчанку, Кадубівці й іншій.

Також до ліквідації аварії були залучені й чернівчани.

У краєзнавчому музеї представлені копії посвідчень буковинців. Зокрема можна побачити фото Валерія Крушельницького під час військової служби, його посвідчення та нагороду "За активну громадську позицію, самовіддану, чуйну та неформальну працю у справі соціального захисту населення, постраждалого від наслідків Чорнобильської катастрофи".



Крім того, у музеї можна побачити костюм ліквідатора.

Про вплив на громадськість Карина Кривецька каже:

"У людей ніби почала спадати пелена з очей стосовно дій Радянського Союзу. Вони зрозуміли, що так бути не може, коли відбувається масштабна трагедія, а офіційний уряд мовчить. Згодом це надало законні підстави людям, для того, щоб вони створювали різноманітні суспільні організації, аби подолати цю монополію ЦК КПРС на інформацію.

І от в Радянському Союзі розвинувся великий екологічний рух. Це вже справді можна назвати політикою гласності".

У 2002 році над Чорнобильським четвертим реактором спорудили захисний саркофаг. Це дозволило зменшити наслідки й ризики від аварії.

Згодом довкола старого саркофага був побудований новий, а також створена 30-кілометрова зона відчуження. Утворився Чорнобильський заповідник, де природа повільно, проте починає відроджуватися.

"Радянська влада замовчувала не тільки Чорнобильську трагедію. До прикладу у Чернівцях була така хвороба, як алопеція, коли масово почали лисіти діти та помирали дрібні тварини: собаки, коти.

Офіційної причини, чому це сталося – нема. Висуваються різні версії. Зокрема, що їхала військова машина з ракетою та розлилось ракетне паливо. Проте що відбулося насправді, досі невідомо", - резюмує науковиця.



Автор - Горохолінська Анастасія

Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram