Яке сьогодні свято відзначають за церковним календарем
9. Ср. Прав. Івана Руського. Сщмч. Феропонта.
Святий сповідник Іоанн Руський
Святий сповідник Іоанн Руський народився в кінці XVII століття на Україні і виховувався в благочесті та любові до Церкви Божої. Досягнувши зрілого віку він був призваний на військову службу, служив простим солдатом в армії Петра Першого і брав участь у російсько-турецькій війні. Під час Прутського походу 1711 року Іоанн разом з іншими воїнами був узятий в полон татарами, які продали його начальнику турецької кінноти. Той привіз російського полоненого до себе на батьківщину, в Малу Азію, в селище Прокіп (по-турецьки Уркюп). Полонених воїнів-християн турки намагалися навернути до мусульманства: одних домовленостями і спокусами, інших, більш стійких, били і мучили. Святий Іоанн не спокусився обіцяними земними благами і мужньо переносив жорстокості, приниження і побої. Його часто мучив господар в надії, що його раб прийме мусульманство. Проте святий Іоанн рішуче опирався волі свого пана і відповідав: "Ні погрозами, ні обіцянками багатства і насолод ти не зможеш відхилити мене від святої моєї віри. Я народився християнином, християнином і помру". Сміливі слова, і тверда віра сповідника, його безстрашність і праведне життя упокорили жорстоке серце пана. Він перестав мучити і принижувати бранця, не примушував більше до зречення від християнства, а змусив тільки доглядати за худобою і утримувати в порядку стійло, в кутку якого була ночівля святого Іоанна.
{reklama}
З ранку до пізнього вечора угодник Божий служив своєму панові, сумлінно виконуючи всі його накази. У зимову холоднечу і в літню спеку, напівголий і босий він виконував свої обов'язки. Інші раби нерідко знущалися над ним, бачачи його старанність. Праведний Іоанн ніколи не сердився на них, навпаки, при нагоді допомагав їм в роботі і втішав в біді. Така щира добросердість святого припала до душі господареві і рабам. Хазяїн став настільки довіряти праведному Іоанну і поважати за чесність і благородство, що запропонував йому жити як вільному і поселитися, де він сам побажає. Проте подвижник вважав за краще залишитися в приміщенні стайні, де щоночі міг безперешкодно молитися на самоті, зміцнюючись в добрі й любові до Бога і людей. Іноді він покидав свій тихий притулок і під покривом ночі приходив до храму святого великомученика Георгія, де на паперті щиро молився, ставши навколішки. У цьому ж храмі у свята він причащався Святих Христових Таїн.
У той же час праведний Іоанн, як і раніше служив своєму панові і, незважаючи на свою бідність, завжди допомагав нужденним і хворим і ділив з ними свою мізерну їжу.
Наприкінці свого многотрудного і подвижницького життя святий Іоанн занедужав і, почуваючи наближення упокоєння, покликав священика, щоб в останній раз отримати благословення на відхід. Священик, побоюючись зі Святими Дарами йти до дому турецького начальника, вклав Їх в яблуко і безпечно передав праведному Іоанну. Прославивши Господа, він причастився Святих Христових Тайн і відійшов до Бога. Праведне упокоєння святого сповідника Іоанна Руського стався 27 травня 1730. Коли господаря повідомили, що раб Іван помер, він покликав священиків і передав їм тіло святого Іоанна, які поховали його за християнським звичаєм. На поховання зібралися майже всі християни, які жили в поселенні Прокопій, і супроводжували тіло праведника на християнське кладовище.
Через три з половиною року священик був чудово сповіщений уві сні про те, що мощі святого Івана перебувають нетлінними. Незабаром святі мощі праведника були перенесені в храм святого великомученика Георгія, і поклали в спеціальній раці. Новий угодник Божий став прославлятися незліченними благодатними чудесами, популярність про які поширилася у віддалені міста і селища. Віруючі християни з різних місць приходили в Прокопій для поклоніння святим мощам Іоанна Руського і одержували за його святими молитвами благодатні зцілення. Нового святого стали почитати не лише православні християни, але і вірмени, і турки, звертаючись з молитовним проханням до руського святого: "Рабе Божий, не обійди нас своєю милістю".
У 1881 році частина мощей святого Іоанна була перенесена в Руський монастир святого великомученика Пантелеймона ченцями Святої Афонської Гори, що були чудовим чином врятованими угодником Божим під час небезпечної подорожі. На кошти цього монастиря і жителів Прокопія в 1886 році розпочато будівництво нового храму, так як храм святого великомученика Георгія, де знаходилися мощі святого Іоанна, занепав.
15 серпня 1898 був освячений новий храм в ім'я святого Івана Руського, з благословення вселенського патріарха Костянтина V, Кесарійський митрополитом Іваном.
У 1924 році жителі Прокопія Кесарійського, переселяючись на острів Евбею, перенесли з собою і мощі святого Іоанна Руського. Кілька десятиліть вони знаходилися в храмі святих рівноапостольних Костянтина і Єлени в Новому Прокопії на Евбеї, а в 1951 році перенесені в новий храм в ім'я святого Іоанна Руського, до якого стікаються тисячі паломників з усіх куточків Греції, особливо в день його пам'яті, 9 червня. Праведний Іоанн Руський широко шанується на Святій Горі Афон, особливо в Руському Пантелеймоновому монастирі.
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram
Святий сповідник Іоанн Руський
Святий сповідник Іоанн Руський народився в кінці XVII століття на Україні і виховувався в благочесті та любові до Церкви Божої. Досягнувши зрілого віку він був призваний на військову службу, служив простим солдатом в армії Петра Першого і брав участь у російсько-турецькій війні. Під час Прутського походу 1711 року Іоанн разом з іншими воїнами був узятий в полон татарами, які продали його начальнику турецької кінноти. Той привіз російського полоненого до себе на батьківщину, в Малу Азію, в селище Прокіп (по-турецьки Уркюп). Полонених воїнів-християн турки намагалися навернути до мусульманства: одних домовленостями і спокусами, інших, більш стійких, били і мучили. Святий Іоанн не спокусився обіцяними земними благами і мужньо переносив жорстокості, приниження і побої. Його часто мучив господар в надії, що його раб прийме мусульманство. Проте святий Іоанн рішуче опирався волі свого пана і відповідав: "Ні погрозами, ні обіцянками багатства і насолод ти не зможеш відхилити мене від святої моєї віри. Я народився християнином, християнином і помру". Сміливі слова, і тверда віра сповідника, його безстрашність і праведне життя упокорили жорстоке серце пана. Він перестав мучити і принижувати бранця, не примушував більше до зречення від християнства, а змусив тільки доглядати за худобою і утримувати в порядку стійло, в кутку якого була ночівля святого Іоанна.
{reklama}
З ранку до пізнього вечора угодник Божий служив своєму панові, сумлінно виконуючи всі його накази. У зимову холоднечу і в літню спеку, напівголий і босий він виконував свої обов'язки. Інші раби нерідко знущалися над ним, бачачи його старанність. Праведний Іоанн ніколи не сердився на них, навпаки, при нагоді допомагав їм в роботі і втішав в біді. Така щира добросердість святого припала до душі господареві і рабам. Хазяїн став настільки довіряти праведному Іоанну і поважати за чесність і благородство, що запропонував йому жити як вільному і поселитися, де він сам побажає. Проте подвижник вважав за краще залишитися в приміщенні стайні, де щоночі міг безперешкодно молитися на самоті, зміцнюючись в добрі й любові до Бога і людей. Іноді він покидав свій тихий притулок і під покривом ночі приходив до храму святого великомученика Георгія, де на паперті щиро молився, ставши навколішки. У цьому ж храмі у свята він причащався Святих Христових Таїн.
У той же час праведний Іоанн, як і раніше служив своєму панові і, незважаючи на свою бідність, завжди допомагав нужденним і хворим і ділив з ними свою мізерну їжу.
Наприкінці свого многотрудного і подвижницького життя святий Іоанн занедужав і, почуваючи наближення упокоєння, покликав священика, щоб в останній раз отримати благословення на відхід. Священик, побоюючись зі Святими Дарами йти до дому турецького начальника, вклав Їх в яблуко і безпечно передав праведному Іоанну. Прославивши Господа, він причастився Святих Христових Тайн і відійшов до Бога. Праведне упокоєння святого сповідника Іоанна Руського стався 27 травня 1730. Коли господаря повідомили, що раб Іван помер, він покликав священиків і передав їм тіло святого Іоанна, які поховали його за християнським звичаєм. На поховання зібралися майже всі християни, які жили в поселенні Прокопій, і супроводжували тіло праведника на християнське кладовище.
Через три з половиною року священик був чудово сповіщений уві сні про те, що мощі святого Івана перебувають нетлінними. Незабаром святі мощі праведника були перенесені в храм святого великомученика Георгія, і поклали в спеціальній раці. Новий угодник Божий став прославлятися незліченними благодатними чудесами, популярність про які поширилася у віддалені міста і селища. Віруючі християни з різних місць приходили в Прокопій для поклоніння святим мощам Іоанна Руського і одержували за його святими молитвами благодатні зцілення. Нового святого стали почитати не лише православні християни, але і вірмени, і турки, звертаючись з молитовним проханням до руського святого: "Рабе Божий, не обійди нас своєю милістю".
У 1881 році частина мощей святого Іоанна була перенесена в Руський монастир святого великомученика Пантелеймона ченцями Святої Афонської Гори, що були чудовим чином врятованими угодником Божим під час небезпечної подорожі. На кошти цього монастиря і жителів Прокопія в 1886 році розпочато будівництво нового храму, так як храм святого великомученика Георгія, де знаходилися мощі святого Іоанна, занепав.
15 серпня 1898 був освячений новий храм в ім'я святого Івана Руського, з благословення вселенського патріарха Костянтина V, Кесарійський митрополитом Іваном.
У 1924 році жителі Прокопія Кесарійського, переселяючись на острів Евбею, перенесли з собою і мощі святого Іоанна Руського. Кілька десятиліть вони знаходилися в храмі святих рівноапостольних Костянтина і Єлени в Новому Прокопії на Евбеї, а в 1951 році перенесені в новий храм в ім'я святого Іоанна Руського, до якого стікаються тисячі паломників з усіх куточків Греції, особливо в день його пам'яті, 9 червня. Праведний Іоанн Руський широко шанується на Святій Горі Афон, особливо в Руському Пантелеймоновому монастирі.
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram
Повернутися назад