Невідома Буковина: депутат рейхстагу, що відстоював права українців

У Берегометі на Вижниччині досі збереглися будівлі літньої резиденції барона Миколи Василька-Серетського. Він неодноразово обирався до австрійського парламенту та Буковинського сейму, був українським послом у Відні, Берні та Берліні.

Нащадок знатного боярського роду Микола Василько народився 24 березня 1868 року в селі Слободзія-Комарівці тодішнього Сторожинецького повіту на Буковині. До 10 років хлопчика виховувала мама в румунсько-німецькому дусі. В 1878 році батьки відправили його до Відня на навчання в престижному закритому навчальному закладі Терезіанум. Уже тоді юний Микола завів знайомства з багатьма однолітками, які пізніше стали впливовими людьми у політичному житті Австро-Угорської імперії.

{reklama}

Після закінчення Терезіануму Василько став студентом правничого факультету Чернівецького університету. На виборах 10 грудня 1899 року його обрали до австрійського парламенту як представника русинів (українців).

Уже перший виступ Миколи Василька в парламенті 1 березня 1900 року засвідчив, що українці отримали талановитого політика. Він наголосив на тому, що Буковина ще в часи Володимира Великого входила до складу Київської Русі, а потім належала до Галицького князівства. Зокрема, порушив важливі питання про розвиток освіти українською мовою , створення в краї українських гімназій. Василько здобув славу вправного оратора і розсудливого політика, який піклується про поліпшення економічного стану рідного краю та забезпечення національних прав українського народу в Австро-Угорщині. 27 лютого 1902 року під час обговорення в парламенті бюджету виступив із знаменитою промовою, в якій піддав критиці кадрову політику віденського уряду за те, що він направляв до Чернівців різних чиновників, які абсолютно не розумілися на місцевих справах і не хотіли перейматися місцевими проблемами.



Під час Першої світової війни Микола Василько організував із добровольців Гуцульсько-буковинський легіон чисельністю майже півтори тисячі вояків, що бився проти російських частин. Став одним із засновників головної Української Ради. Брав активну участь в організації Українських січових стрільців.

На переговорах у Бресті, завдяки своїм зв’язкам з австрійськими політиками, він домігся укладення мирного договору на сприятливих для України умовах. Також став одним із творців Західно-Української Народної Республіки і співзасновником її парламенту. Був послом Української Народної Республіки у Швейцарії та Німеччині, забезпечував фінансування уряду УНР в еміграції. У березні 1924 року організував таємний переїзд Симона Петлюри з Варшави до Парижа. З цього приводу писав: "Згідно одержаним мною інформаціям, місцем перебування для вас, якби ви хотіли переїхати, може бути тільки Франція. Я подбав про те, щоб з вашого перебування інкогніто ніде не повстало недорозуміння".



Помер Микола Василько 2 серпня 1924 року. Похований на православному кладовищі "Тегель" у Берліні.

Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram