ТОП-6 видатних буковинців: засновник Apple і голівудська акторка
Мало кому відомо, що екс-генерал-губернатор Канади родом із Вашківець, а батьки творця комп’ютерів Apple народилися на Глибоччині.
Пропонуємо історії вихідців з Буковини, які стали знаними у світі.
{reklama}
Рамон Джон ГНАТИШИН, екс-генерал-губернатор Канади
Відомий канадський політик народився у родині емігрантів з України. Його батько, колишній канадський сенатор Джон Гнатишин, був вихідцем з Вашківців на Вижниччині.
Рамон служив у Королівських повітряних силах та мав юридичну практику в Саскачевані до 1974 року, коли й був обраний до Палати громад канадського парламенту. Займав посади міністра енергетики у 1979 – 1980 роках та міністра юстиції у 1986 – 1988 роках. За рекомендацією прем’єр-міністра, Гнатишина у 1989 році призначили генерал-губернатором Канади.
За час перебування на посту Гнатишин прийняв 26 голів держав, виступав понад 1200 разів. У березні 2004 року уряд Канади вшанував Гнатишина випуском поштової марки з його зображенням.
Помер у 2002 році у віці 68 років.
Міла КУНІС, телеактриса
Відома зірка голівудських стрічок Міла Куніс народилася у 1983 році в Чернівцях. Мати актриси Ельвіра – колишня вчителька фізики, а батько Марк Борисович – у минулому інженер-механік на чернівецькому заводі "Легмаш". У Міли є старший брат Михайло.
У 1991 році сім’я емігрувала в США і поселилась у Лос-Анджелесі. Свою акторську кар’єру Міла розпочала у 1993 році, знявшись у кількох рекламних роликах.
Нині кінозірка не охоче говорить про Україну. Вона наполягає, що те, що вона прожила у Чернівцях сім років – не привід її асоціювати з Україною. Водночас вона заявила, що її рідне місто – це було "не зовсім село". "У нас був кінотеатр. Вулиці були асфальтовані. У нас була нормальна школа", – сказала вона.
Стів ВОЗНЯК, співзасновник фірми Apple
Піонер комп’ютерних технологій, конструктор і автор одного з перших персональних комп’ютерів у світі Стів Возняк має буковинське коріння. Інформація про українське етнічне походження Стіва Возняка з’явилась в ЗМІ після виходу в світ у 2007 році енциклопедичного довідника "Галактика Україна. Українська діаспора: видатні постаті". Тут стверджується, що батьки Стіва є вихідцями з Буковини.
"Його батько – виходець із Буковини, звідки переїхав до США після Другої світової війни. Мати – німецького походження. Він це визнає. Але оскільки його інтернаціональна сім’я в Америці ніколи не дотримувалась українських традицій, а на момент виїзду батьків до США частина України належала Польщі, то на запитання про їхнє походження Стів відповідає: "Моя мати приїхала з Німеччини, а батько – з Польщі".
Сам Возняк не дає прямої відповіді, на питання про етнічне походження своїх батьків, але зазначає, що родина матері походить із Німеччини, а родина батька з Польщі, або з іншої сусідньої країни. Щодо можливості українського походження він сказав:
"Я деякою мірою бажав би бути українцем. Ці люди здаються найбільш подібними до американців, як я сам, з усіх інших європейців".
Ервін Чаргафф, біохімік
Видатний науковець Ервін Чаргафф народився у 1905 році в Чернівцях у забезпеченій єврейській родині. Батько Ервіна Герман успадкував невелику банківську контору. Під час Першої світової війни банк Чаргаффа розорився і сім’я перебралась до Відня.
У 1924 році Чаргафф вступив на хімічне відділення до Віденського університету, який закінчив у 1928 році і був прийнятий в постдокторантуру в лабораторії обмінної хімії в Єльському університеті в США (1928 – 1930), продовжив навчання в Берлінському університеті (1930 – 1933). У 1933 році покинув Німеччину в зв’язку з приходом до влади нацистів, у 1933 – 1934 роках працював в Пастерівському інституті в Парижі.
У 1935 році остаточно оселився в США, де працював у Колумбійському університеті в Нью-Йорку (професором, завідувачем кафедри біохімії, з 1974 – професором біохімії в лабораторії клітини). У 1940 році отримав американське громадянство.
Правила Чаргаффа використовували при визначенні структури ДНК. Також Чаргафф довів, що ДНК володіє видовою специфічністю, і відкинув гіпотези про існування багатьох різновидів ДНК. Ервін Чаргафф був першим хто почав досліджувати денатурацію ДНК.
Агарон АППЕЛЬФЕЛЬД, ізраїльський письменник
Ізраїльський письменник, лауреат Премії Ізраїлю, найвищої нагороди країни, й безлічі інших міжнародних та ізраїльських премій і нагород. Народився у Старій Жадові (Чернівецька область).
У роки Другої світової війни пережив насильницьку смерть матері, чернівецьке гетто та депортацію до одного з концтаборів Трансністрії, звідки йому вдалося втекти. Після трьох років переховувань і поневірянь Аппельфельд прибився до Радянської Армії, з якої дійшов до Югославії. Згодом опинився в Італії і відтак перебрався в Ерец-Ісраель.
Агарон Аппельфельд написав і видав понад чотири десятки книжок, які перекладені більш ніж тридцятьма мовами.
"Я народився в Україні. В Чернівцях мене, дев'ятирічного, захопила війна. Там загинула моя мати. З Чернівців мене та мого батька кинули за дроти концтабору, невдовзі по тому нас розлучили, й відтак я з батьком ніколи більше не бачився. Мені пощастило втекти з табору, й то стало початком нескінченних поневірянь дорогами Вкраїни… Україна вкарбувалася в мою пам'ять і моє серце"
Вірста ТЕМІСТОКЛЬ, художник, архітектор
Народився в родині вчителів. Провів дитинство і юність в гірському селі Іспас в Вижницькому районі Буковини — сучасній Україні, яка тоді належала до складу Румунії. Батько Вірсти грав на скрипці, малював аквареллю і викладав грецьку мову в Вижниці — останній факт, мабуть, спричинив те, що він дав своїм синам грецькі імена: Темістокль і Арістід. Майбутній художник жив на Буковині до 17 років. Свої перші уроки живопису він отримав у місцевих майстрів. Однак до приходу Червоної Армії сім'я покинула батьківщину і переїхала в Бухарест, де Темістокль почав вивчати живопис. Потім парубок вирішив продовжити навчання в Італії. З цією метою він вирушив до Італії через Югославію, де був заарештований як шпигун і засуджений до довічного ув'язнення. Якимось чином він зумів втекти і попрямував до Італії.[1] У 26-му віці бажання стати художником привело Вірсту до столиці Франції, де він навчався в Парижі, а потім в венеціанської художньої академії. Він зізнавався, що на самому початку працював вуличним художником і створював декорації для фільмів. Відомо також, що він працював архітектором до кінця 1950-х років.
Його ранні картини були образними. Пізніше (в 1957–1958 р.р.) він став ліричним експресіоністом, підкреслюючи кольори, а не форму чи композицію, і в кінцевому підсумку перетворився на абстракціоніста. Деякі його роботи зображують уявні пейзажі і квіти і використовують різні світлові ефекти. Паралельно з картинами він створював рельєфи із металу, що нагадували про космічний світ.Персональні виставки його робіт проходили в Парижі (1959), Берні (1964), Анконі, Італії (1967), Монреалі (1970), Детройті (1970), Нью-Йорку (1982), Торонто (1982). Альбом його робіт був виданий в Парижі в 1975 році.Вважається одним із зачинателів нового напрямку в історії модернізму другої половини XX століття під назвою "алегорична абстракція" чи "алегоричний символізм" (в деяких джерелах "лірична абстракція").
Після проголошення незалежності України Вірста не раз приїжджав до історичної батьківщини. Перша візитація відбулася у 1993-му. Тоді художник майже рік подорожував країною з музейним турне. У кожному музеї він малював декілька картин і залишав їх там, на згадку. Виставлявся у Києві, Львові, Чернігові, Ужгороді, Одесі, Чернівцях. Активно підтримував українських художників. Запрошував їх до себе у Францію, де вони мали змогу жити і працювати на його віллі.Також спонсорував Вижницьку мистецьку школу, на якій зараз висить меморіальна дошка (як i на будинку в Іспасі, де народився митець). Головна площа в місті Вижниця названа іменем Темістокля Вірсти.
Українська телерадіокомпанія "Глас" зняла про нього документальний фільм "Темістокль Вірста. Потік свідомості". Ініціатива зйомки фільму належить Валентині Дяковській, голові Чернівецького відділення українського фонду культури.
В останні роки життя Вірсти популяризатором його творчості в Україні стала дружина Орися Вірста.
Помер Вірста 17 травня 2017 року в Парижі.
Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram
Пропонуємо історії вихідців з Буковини, які стали знаними у світі.
{reklama}
Рамон Джон ГНАТИШИН, екс-генерал-губернатор Канади
Відомий канадський політик народився у родині емігрантів з України. Його батько, колишній канадський сенатор Джон Гнатишин, був вихідцем з Вашківців на Вижниччині.
Рамон служив у Королівських повітряних силах та мав юридичну практику в Саскачевані до 1974 року, коли й був обраний до Палати громад канадського парламенту. Займав посади міністра енергетики у 1979 – 1980 роках та міністра юстиції у 1986 – 1988 роках. За рекомендацією прем’єр-міністра, Гнатишина у 1989 році призначили генерал-губернатором Канади.
За час перебування на посту Гнатишин прийняв 26 голів держав, виступав понад 1200 разів. У березні 2004 року уряд Канади вшанував Гнатишина випуском поштової марки з його зображенням.
Помер у 2002 році у віці 68 років.
Міла КУНІС, телеактриса
Відома зірка голівудських стрічок Міла Куніс народилася у 1983 році в Чернівцях. Мати актриси Ельвіра – колишня вчителька фізики, а батько Марк Борисович – у минулому інженер-механік на чернівецькому заводі "Легмаш". У Міли є старший брат Михайло.
У 1991 році сім’я емігрувала в США і поселилась у Лос-Анджелесі. Свою акторську кар’єру Міла розпочала у 1993 році, знявшись у кількох рекламних роликах.
Нині кінозірка не охоче говорить про Україну. Вона наполягає, що те, що вона прожила у Чернівцях сім років – не привід її асоціювати з Україною. Водночас вона заявила, що її рідне місто – це було "не зовсім село". "У нас був кінотеатр. Вулиці були асфальтовані. У нас була нормальна школа", – сказала вона.
Стів ВОЗНЯК, співзасновник фірми Apple
Піонер комп’ютерних технологій, конструктор і автор одного з перших персональних комп’ютерів у світі Стів Возняк має буковинське коріння. Інформація про українське етнічне походження Стіва Возняка з’явилась в ЗМІ після виходу в світ у 2007 році енциклопедичного довідника "Галактика Україна. Українська діаспора: видатні постаті". Тут стверджується, що батьки Стіва є вихідцями з Буковини.
"Його батько – виходець із Буковини, звідки переїхав до США після Другої світової війни. Мати – німецького походження. Він це визнає. Але оскільки його інтернаціональна сім’я в Америці ніколи не дотримувалась українських традицій, а на момент виїзду батьків до США частина України належала Польщі, то на запитання про їхнє походження Стів відповідає: "Моя мати приїхала з Німеччини, а батько – з Польщі".
Сам Возняк не дає прямої відповіді, на питання про етнічне походження своїх батьків, але зазначає, що родина матері походить із Німеччини, а родина батька з Польщі, або з іншої сусідньої країни. Щодо можливості українського походження він сказав:
"Я деякою мірою бажав би бути українцем. Ці люди здаються найбільш подібними до американців, як я сам, з усіх інших європейців".
Ервін Чаргафф, біохімік
Видатний науковець Ервін Чаргафф народився у 1905 році в Чернівцях у забезпеченій єврейській родині. Батько Ервіна Герман успадкував невелику банківську контору. Під час Першої світової війни банк Чаргаффа розорився і сім’я перебралась до Відня.
У 1924 році Чаргафф вступив на хімічне відділення до Віденського університету, який закінчив у 1928 році і був прийнятий в постдокторантуру в лабораторії обмінної хімії в Єльському університеті в США (1928 – 1930), продовжив навчання в Берлінському університеті (1930 – 1933). У 1933 році покинув Німеччину в зв’язку з приходом до влади нацистів, у 1933 – 1934 роках працював в Пастерівському інституті в Парижі.
У 1935 році остаточно оселився в США, де працював у Колумбійському університеті в Нью-Йорку (професором, завідувачем кафедри біохімії, з 1974 – професором біохімії в лабораторії клітини). У 1940 році отримав американське громадянство.
Правила Чаргаффа використовували при визначенні структури ДНК. Також Чаргафф довів, що ДНК володіє видовою специфічністю, і відкинув гіпотези про існування багатьох різновидів ДНК. Ервін Чаргафф був першим хто почав досліджувати денатурацію ДНК.
Агарон АППЕЛЬФЕЛЬД, ізраїльський письменник
Ізраїльський письменник, лауреат Премії Ізраїлю, найвищої нагороди країни, й безлічі інших міжнародних та ізраїльських премій і нагород. Народився у Старій Жадові (Чернівецька область).
У роки Другої світової війни пережив насильницьку смерть матері, чернівецьке гетто та депортацію до одного з концтаборів Трансністрії, звідки йому вдалося втекти. Після трьох років переховувань і поневірянь Аппельфельд прибився до Радянської Армії, з якої дійшов до Югославії. Згодом опинився в Італії і відтак перебрався в Ерец-Ісраель.
Агарон Аппельфельд написав і видав понад чотири десятки книжок, які перекладені більш ніж тридцятьма мовами.
"Я народився в Україні. В Чернівцях мене, дев'ятирічного, захопила війна. Там загинула моя мати. З Чернівців мене та мого батька кинули за дроти концтабору, невдовзі по тому нас розлучили, й відтак я з батьком ніколи більше не бачився. Мені пощастило втекти з табору, й то стало початком нескінченних поневірянь дорогами Вкраїни… Україна вкарбувалася в мою пам'ять і моє серце"
Вірста ТЕМІСТОКЛЬ, художник, архітектор
Народився в родині вчителів. Провів дитинство і юність в гірському селі Іспас в Вижницькому районі Буковини — сучасній Україні, яка тоді належала до складу Румунії. Батько Вірсти грав на скрипці, малював аквареллю і викладав грецьку мову в Вижниці — останній факт, мабуть, спричинив те, що він дав своїм синам грецькі імена: Темістокль і Арістід. Майбутній художник жив на Буковині до 17 років. Свої перші уроки живопису він отримав у місцевих майстрів. Однак до приходу Червоної Армії сім'я покинула батьківщину і переїхала в Бухарест, де Темістокль почав вивчати живопис. Потім парубок вирішив продовжити навчання в Італії. З цією метою він вирушив до Італії через Югославію, де був заарештований як шпигун і засуджений до довічного ув'язнення. Якимось чином він зумів втекти і попрямував до Італії.[1] У 26-му віці бажання стати художником привело Вірсту до столиці Франції, де він навчався в Парижі, а потім в венеціанської художньої академії. Він зізнавався, що на самому початку працював вуличним художником і створював декорації для фільмів. Відомо також, що він працював архітектором до кінця 1950-х років.
Його ранні картини були образними. Пізніше (в 1957–1958 р.р.) він став ліричним експресіоністом, підкреслюючи кольори, а не форму чи композицію, і в кінцевому підсумку перетворився на абстракціоніста. Деякі його роботи зображують уявні пейзажі і квіти і використовують різні світлові ефекти. Паралельно з картинами він створював рельєфи із металу, що нагадували про космічний світ.Персональні виставки його робіт проходили в Парижі (1959), Берні (1964), Анконі, Італії (1967), Монреалі (1970), Детройті (1970), Нью-Йорку (1982), Торонто (1982). Альбом його робіт був виданий в Парижі в 1975 році.Вважається одним із зачинателів нового напрямку в історії модернізму другої половини XX століття під назвою "алегорична абстракція" чи "алегоричний символізм" (в деяких джерелах "лірична абстракція").
Після проголошення незалежності України Вірста не раз приїжджав до історичної батьківщини. Перша візитація відбулася у 1993-му. Тоді художник майже рік подорожував країною з музейним турне. У кожному музеї він малював декілька картин і залишав їх там, на згадку. Виставлявся у Києві, Львові, Чернігові, Ужгороді, Одесі, Чернівцях. Активно підтримував українських художників. Запрошував їх до себе у Францію, де вони мали змогу жити і працювати на його віллі.Також спонсорував Вижницьку мистецьку школу, на якій зараз висить меморіальна дошка (як i на будинку в Іспасі, де народився митець). Головна площа в місті Вижниця названа іменем Темістокля Вірсти.
Українська телерадіокомпанія "Глас" зняла про нього документальний фільм "Темістокль Вірста. Потік свідомості". Ініціатива зйомки фільму належить Валентині Дяковській, голові Чернівецького відділення українського фонду культури.
В останні роки життя Вірсти популяризатором його творчості в Україні стала дружина Орися Вірста.
Помер Вірста 17 травня 2017 року в Парижі.
Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram
Повернутися назад