"Востаннє цілували свою землю": як через будівництво Дністровської ГЕС було затоплене буковинське село

Молодове – село на Буковині, якого не знайдеш на карті сучасної України, воно залишилося тільки в пам’яті людей та на сторінках книг з історії, і двома рядками у Вікіпедії. Село було затоплене через будівництво Дністровської ГЕС, а його жителі евакуйовані до сусідніх сіл. Тепер тут зблискує на сонці широке і глибоке плесо Дністровського водосховища, яке простягнулось вверх по руслу річки більш як на 200 кілометрів і має ширину понад 800 метрів.

Про це йдеться у публікації "МБ".

{reklama}

- Село потопало в зелені, навколо ліси та горби на яких росли різні кущі, густа трава та квіти. На горбах ми гралися в рухливі ігри. слухали казки та легенди, які нам розповідали старші. Вже близько 50 років пройшло, як Молодове, наша рідна земля, затоплена водами Дністровського водосховища, - розповідає мешканка села Євгенія Швець. – Це було відоме село на всю Європу, адже воно мало історію. Тут велися археологічні розкопки, де було знайдено кілька стоянок первісних людей.

Будівництво ГЕС розпочалось в 1973 році і було здано в експлуатацію в 1981 році. Протягом восьми років водосховище наповнювалось водою. Метр за метром вода поглинала поля, сади, галявини, так звану Золоту Долину, з унікальною флорою та фауною. Місцевих жителів змусили покинути свою батьківщину. Обов’язковою умовою для переселенців було власноручне руйнування свого будинку та інших споруд і вирубування дерев у садку.

- Страшно було те, що людям власноруч приходилося вирубувати свої сади, руйнувати хати, - розповідає Євгенія. – Людям звісно заплатили, комусь менше, бо хата була стара, комусь більше… Але всі плакали, коли їх змусили покидати свою землю, свої будинки й переселятися до інших сіл. Найстаріша жителька села Анастасія Сплавник, яка вже мала 90 років, не могла повірити в те, що в старості має покидати рідний куточок ще живою. Вона говорила, що прийшов час селу помирати.

Більшість людей переселилося до сусідніх Братанівки, Покровки, Лопатова, були ті, хто переїхали до Молдови.

- В Братанівці, хати. які побудувала для людей радянська влада, стояли на "не хорошому" місці - так казали люди. І то правда, адже побудували їх на території давнього кладовища, - каже Євгенія Швець. – Люди були обурені, але іншого виходу у них не було. Потрохи обживали території.

- Були затоплені й цвинтарі, які були в низині. Могили, найняті радянською владою робітники, відкривали й скидали черепи в одну купу, кістки в іншу. За кожний череп була певна плата. Могили, які стояли стояли вище ніхто не розкопував, думали, що вода не підіметься так високо. Але вода затопила й їх, тому й тепер можна побачити, як спливають гроби та кістки, - розповідає пані Євгенія.

Останній день проведений у селі мешканці згадують з сумом

- Йшли з односельцями по селі мимо ще вцілілої хати, далі напівзруйнованої, а потім повз подвір’я без муру, дерев і будівель — тільки купи глини… Розуміли, що час прощатися. Хтось старався хоч словом, усмішкою підбадьорити інших, хтось став на коліна, молився й востаннє цілував землю, що його породила, вигодувала…, - розповідає мешканець села Молодове (імені не називає, - авт.)

- Звичайно ми маємо Дністровську ГЕС і ГАЕС. Маємо електроенергію, яку використовують всі населені пункти, маємо цінити все те що є, але й пам’ятати, якою ціною все отримано, - каже Євгенія Швець.

Довідково:

Загалом було переселено 7486 дворів з 63 сіл чотирьох областей — Тернопільської, Чернівецької, Хмельницької та Вінницької.
Вода затопила 16 тис. га землі, з яких чверть орних, найродючіших, 100 га лісу.


Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram