Чернівчанка відсвяткувала 101-ий день народження

Чернівчанка Неоніла Кіріяненко відсвяткувала 101-ий день народження.

Кореспондентка molbuk.ua поспілкувалась з довгожителькою.

{reklama}

На 100-літньому ювілеї пані Неоніла запросила мене прийти на її день народження наступного року. За щоденним клопотами якось забулося про це. Зате жінка пам’ятала про мою обіцянку. До редакції "МБ" завітала її донька Валентина і сказала: "Мама чекає на вас".

"Досі всім цікавиться"

Іменинниця сидить у кріслі святково прибрана: в квітчастому халаті, на плечі накинута в’язана хустка.
"Я дуже рада бачити вас, – обнімає мене, цілує. – Бачите, обіцяла, що доживу до 101-го дня народження, – і дожила".

"Ви маєте кращу пам’ять, бо я забула про ваше запрошення, а ви ні", – кажу.

– Але я нічого не чую, зовсім глуха, – скаржиться жінка. – Ще дитиною простудила вуха, перенесла кілька операцій. Дали мені безкоштовний слуховий апарат, та він нікуди не годиться, навіть не переключається: то свистить, то пищить. Донька в мене за перекладача: говорить голосно біля самого вуха. Вона дуже добре доглядає за мною. Це завдяки їй я так довго живу.

– Мама досі має дуже добру пам’ять, всім цікавиться, – запевнила пані Валентина. – Помиється, поснідає і запитує: "А що нового у світі?". Дуже переймається війною в Україні й тим, що гинуть молоді хлопці. Переглядає великі заголовки в "Молодому буковинці", просить прочитати щось вголос.
Дивиться телевізор, любить спілкуватися з людьми. Коли прибираю в квартирі, ходить за мною слідом: "А що тобі допомогти?". Ще сидячи помиє посуд, картоплю почистить, попере. Завжди бере участь в голосуванні – жодного разу не пропустила. На свій день народження сама зварила плов для гостей. Мама народилася 17 вересня, а в паспорті чомусь записали 20-те. Тому вітали її двічі. Бачите, скільки квітів принесли. А ці кольорові кульки подарував на вулиці незнайомий чоловік. Правда, не прийшов ніхто з ветеранської організації. У нашій родині не було довгожителів. Але мамі ще в юності один професор сказав: "Із вашим серцем будете жити до 100 років". І ніби напророчив.

"Була великою оптимісткою"

Неоніла Кіріяненко народилася 1918 року в селі Жаботин на Черкащині.

"Я прожила дуже довге життя. А яким важким було моє дитинство, – зітхає довгожителька. – Коли мені було лише три рочки, померла мама. Ми із сестрою залишилися напів сиротами. Пасли корову, ходили в поле сапати буряки. Батько був бляхарем, а ще мав хист до малярства – розписував церкви. Він часто переїжджав з місця на місце, а нас залишав на бабусю та родичів. У 17 років я пішла працювати табельницею на годинниковий завод. Пережила голод 1932-1933 років, дуже їсти хотілося".

У 1939 році Неоніла поїхала до сестри, яка вийшла заміж за військового, у Середню Азію.

"Там мама у 1941-му вийшла заміж, я народилася, – пригадує пані Валентина. – Батько був начальником міліції. У 1945 році його перевели в Душанбе в міністерство внутрішніх страв. Там уже сестра Ірина народилася. Зараз вона проживає в Росії, прислала вітальну телеграму. Мама закінчила учительські курси, працювала в школі, пізніше – в міністерствах зв’язку та сільського господарства".

– У Середній Азії я прожила майже 30 років, але дуже сумувала за Україною, – зізналася Неоніла Артемівна. – Як тільки почую українську мову або пісню –в плач. У 1969 році ми поміняли свою квартиру на Чернівці. Я працювала кадровиком на цегельному заводі в Садгорі, пішла звідти на пенсію, але продовжувала працювати, отримала багато нагород. Щаслива, що живу в Україні, що спочиватиму в рідній землі. Дуже полюбила Чернівці. Шкода, що вже не можу ходити. А так би хотіла прогулятися, подивитися, що нового з’явилися.

Запитую про секрети довголіття. Пані Неоніла ніяковіє: "Та які там секрети. Щоранку і щовечора молюся, дякую Богові за кожен прожитий день. Раніше ходила до церкви, а зараз уже не можу. Була завжди спокійною, витриманою, не сварилася, не образила нікого. За це мене поважали і сусіди, і на роботі".

– Мама завжди була великою оптимісткою, знаходила вихід з будь-якої складної ситуації, – говорить донька. – Вона дуже любила людей, і її любили. Тому в нас було багато друзів, у домі – гостей. Мама дуже добра, готова прийти на допомогу. Навіть зараз постійно цікавиться, чи хтось не хворіє, чим допомогти. Напевно, добрі люди довго живуть. Хоча останнім часом мама має проблеми зі здоров’ям, перенесла складну операцію. Швидка на виклик не приїжджає, сімейний лікар не приходить додому. Тому я сама лікую, як можу. Живемо на дві наші пенсії. Заплатили за квартиру, купили ліки, а далі що робити? Трохи рятує дача, на якій вирощую малину, полуниці, овочі. Депутат міської ради, за якого мама голосувала, обіцяв відремонтувати та побілити спільний коридор на першому поверсі. Та, напевно, забув про це.

Довгожителька запрошує прийти на її день народження наступного року. Обіцяє, що приготує свій плов…

Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram