Чернівці попрощалися із бійцем АТО, який помер після важкої хвороби – фото

У Чернівцях понад 100 місцевих жителів взяли участь у церемонії прощання із військовослужбовцем Віктором Завальнюком, який помер на 35 році життя після важкої хвороби.

Як передає кореспондент molbuk.ua, на Центральній площі Чернівців сьогодні відбулося прощання із бійцем.

{reklama}

Віктор Завальнюк народився 12 лютого 1984 року. Мама залишила його ще в пологовому будинку. Він ріс у сиротинцях та інтернатах. Пас чужу худобу, був у монастирі, стояв на Майдані… А коли почалася війна на Сході, пішов туди добровольцем і воював у найгарячіший період.

Про поневіряння Віктора можна писати книгу. На його долю випало стільки страждань, що їх вистачило б на декілька життів.

"Своєї мами я ніколи не бачив, – розповідав чоловік журналістові "МБ". – Вона відмовилася від мене одразу ж після народження. Батько також ніколи не цікавився мною. Моїм домом стали дитячі будинки та інтернати. Дуже важко було на свята, коли всіх дітей забирали родичі. Я дивився у вікно, плакав і заздрив їм. Мене ніхто ніколи не забирав. Так хотілося поїсти домашнього борщу або вареників, обняти когось. Досі згадую про це з болем. Після закінчення дев’яти класів навчався в училищі на маляра-штукатура, хоча мріяв стати автослюсарем. Але мені сказали, що з Хотинського інтернату не беруть, бо тут перебувають розумово відсталі діти".

Про своє перебуванні на війні Віктор розповідав таке: "Найстрашніше, коли над головою свистять міни. Тоді не знаєш, куди ховатися. Вночі не міг спати, бо бойовики постійно стріляли з мінометів, танків, градів. Лягав і боявся, що не прокинуся живим. З нашої роти загинуло двоє бійців, з восьмої дуже багато. В нашому батальйоні було 18 "двохсотих". А "трьохсоті" були майже щодня. Вантажили поранених на броню і вивозили. Волонтери купили мені бронежилет, каску, рукавиці, мобілку. А форму, що на мені, я придбав за свої гроші. Стара ще ціла, але забруднена мазутом, який неможливо відіпрати".

– Майдан і війна змінили мене, – запевняв. – Коли мобілізуюсь, хочу повернутися до Чернівців і жити, як нормальні люди. У мене ніколи не було свого житла. Я ніколи не лягав спати у своє ліжко, не їв зі своєї тарілки, не пив зі свого горнятка. Усе було чуже. Доводилося навіть п’ять років спати на вокзалі. Завжди мріяв мати окрему кімнатку хоча б у гуртожитку. А ще хотів би знайти роботу. заробляти гроші. Зміг би тоді одружитися, мати дітей.











Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram