Яке сьогодні свято відзначають за церковним календарем
18 січня
Навечір'я Богоявлення. Водохресний або Хрещенський Святвечір
Царські часи. У навечір`я Богоявлення у православних храмах проходить особливе богослужіння Царських Часів, яке вповні готує кожного християнина до Тайни Боговтілення. Якщо навечір’я Богоявлення випадає в понеділок, вівторок, середу, четвер чи п’ятницю, то Царські часи співаються зранку в день навечір’я.
Мучеників Теопемпта й Теони
Водохресний святвечір – традиції та обряди
Так, в селах під Хрещення бабусі та дівчата збирали сніг з стогів.
Старенькі – для того, щоб вибілювати полотнину, вважалося, що тільки цей сніг може зробити її білосніжній.
А дівчата – для того, щоб вибілювати шкіру і ставати красивішим. Вірили, що, вмиваючись цим снігом, дівчина стає дуже привабливою. Крім того, водохресний сніг за повір’ям міг навіть у посушливих колодязях зберегти воду на весь рік. Сніг, зібраний в водохресний вечір, вважали цілющим, їм лікували різні недуги. На стіл ставили чашу з водою, щоб побачити Хрещення Господнє. При цьому говорили: "вночі вода сама колихнется", – це і було знаком. Якщо опівночі вода в чаші дійсно колихнувся, бігли дивитися "роззявлені небеса" – про що відкритому небу помолишся, то збудеться.
До 5 століття було прийнято згадувати народження і хрещення Сина Божого в один день – 6 січня і називався це свято Феофанією – Богоявленням, що говорило про втілення Христа у світ і про явище Трійці у водах Йорданських. Перенесено святкування Різдва Христового на 25 грудня (за Юліанським календарем, або старим стилем) було вже пізніше, в 5 столітті. Так було покладено початок новому церковному явищу – святках, що закінчується навечір’я, або святвечором свята Хрещення.
Слово навечір’я означає переддень церковного урочистості, а друга назва – святвечір (або сочевнік) пов’язана з традицією в цей день варити пшеничний узвар з медом і родзинками – сочиво.
Водохресний Святвечір – це вечір-приготування перед великим православним святом, яке називається Богоявлення Господнє Водохреще. Це свято православної церкви, належить до числа двонадесятих. Цього дня згадується хрещення Ісуса Христа Іоанном Предтечею (Хрестителя) на річці Йордан.
З огляду на важливість сталося в цей день чи події в житті Ісуса Христа, Церква встановила піст. Саме звідси і пішла традиція варити сочиво, яка не є обов’язковою, але настільки зручна, що увійшла в традицію повсюдно.Зрозуміло, в наші дні не у всіх є така можливість, але пост дотримати все ж таки необхідно: "Сіце убо окормляемі Божою Благодатію, хабарництво свободи", говорить нам Типікон. Під хабарництво розуміється все, що вкушає понад потреби і нехай мірилом тут буде кожному його совість.
Міру посту віруючі визначають індивідуально, під силу і благословення духівника. У цей день, як і в Різдвяний святвечір, не вживати їжу до виносу свічки після Літургії вранці і першого причастя водохресної води.
Навечір'я Богоявлення. Водохресний або Хрещенський Святвечір
Царські часи. У навечір`я Богоявлення у православних храмах проходить особливе богослужіння Царських Часів, яке вповні готує кожного християнина до Тайни Боговтілення. Якщо навечір’я Богоявлення випадає в понеділок, вівторок, середу, четвер чи п’ятницю, то Царські часи співаються зранку в день навечір’я.
Мучеників Теопемпта й Теони
Водохресний святвечір – традиції та обряди
Так, в селах під Хрещення бабусі та дівчата збирали сніг з стогів.
Старенькі – для того, щоб вибілювати полотнину, вважалося, що тільки цей сніг може зробити її білосніжній.
А дівчата – для того, щоб вибілювати шкіру і ставати красивішим. Вірили, що, вмиваючись цим снігом, дівчина стає дуже привабливою. Крім того, водохресний сніг за повір’ям міг навіть у посушливих колодязях зберегти воду на весь рік. Сніг, зібраний в водохресний вечір, вважали цілющим, їм лікували різні недуги. На стіл ставили чашу з водою, щоб побачити Хрещення Господнє. При цьому говорили: "вночі вода сама колихнется", – це і було знаком. Якщо опівночі вода в чаші дійсно колихнувся, бігли дивитися "роззявлені небеса" – про що відкритому небу помолишся, то збудеться.
До 5 століття було прийнято згадувати народження і хрещення Сина Божого в один день – 6 січня і називався це свято Феофанією – Богоявленням, що говорило про втілення Христа у світ і про явище Трійці у водах Йорданських. Перенесено святкування Різдва Христового на 25 грудня (за Юліанським календарем, або старим стилем) було вже пізніше, в 5 столітті. Так було покладено початок новому церковному явищу – святках, що закінчується навечір’я, або святвечором свята Хрещення.
Слово навечір’я означає переддень церковного урочистості, а друга назва – святвечір (або сочевнік) пов’язана з традицією в цей день варити пшеничний узвар з медом і родзинками – сочиво.
Водохресний Святвечір – це вечір-приготування перед великим православним святом, яке називається Богоявлення Господнє Водохреще. Це свято православної церкви, належить до числа двонадесятих. Цього дня згадується хрещення Ісуса Христа Іоанном Предтечею (Хрестителя) на річці Йордан.
З огляду на важливість сталося в цей день чи події в житті Ісуса Христа, Церква встановила піст. Саме звідси і пішла традиція варити сочиво, яка не є обов’язковою, але настільки зручна, що увійшла в традицію повсюдно.Зрозуміло, в наші дні не у всіх є така можливість, але пост дотримати все ж таки необхідно: "Сіце убо окормляемі Божою Благодатію, хабарництво свободи", говорить нам Типікон. Під хабарництво розуміється все, що вкушає понад потреби і нехай мірилом тут буде кожному його совість.
Міру посту віруючі визначають індивідуально, під силу і благословення духівника. У цей день, як і в Різдвяний святвечір, не вживати їжу до виносу свічки після Літургії вранці і першого причастя водохресної води.
Повернутися назад