"Став багатодітним батьком і тішуся цим": боєць АТО з Буковини розповів, як знайшов своє кохання

Буковинець служить у легендарній 72-ій механізованій бригаді. Іван Сазонов воює чотири роки. Зі Збройними силами України він підписав контракт, який закінчується через вісім місяців.


Іван із дружиною приїхали на Буковину лише на кілька днів. Вони були дуже зайняті – готувалися до весілля та вінчання, тому нам не вдалося поспілкуватися. А в понеділок, 21 травня, Іван уже їхав у потягу на передову.
Ми зв’язалися з ним по мобільному.

"Під’їжджаємо до лінії розмежування, тому не зможу довго говорити, –зізнався чоловік. – Я вперше привіз Тетяну додому. Їй дуже сподобалося. Ми справили невелике весілля, на яке запросили рідних, повінчалися в церкві. Познайомилися з Тетяною два роки тому в соцмережах. Я одразу ж закохався і зрозумів, що хочу прожити з цією жінкою все життя. Вона народила мені двох дітей. Із її трьома від попереднього шлюбу маємо вже п’ятьох. Так я став багатодітним батьком і тішуся цим. Дружина дуже хвилюється за мене, бо я щодня ризикую життям. Адже наша бригада постійно перебуває на передовій".

Буковинець уже чотири роки воює на Сході. Два із них – в 72-ій окремій механізованій бригаді імені Чорних запорожців. Тут служать справжні герої, які утримували позиції в районі міста Авдіївка, на промзоні та шахті "Бутівка". Багато загинуло.

"Навіть не можете уявити, в яких гарячих точках ми воюємо, – каже Іван. – Дуже важко було у січні-березні 2017 року, коли втримували передові позиції на "промці" й втратили багато наших. Її назвали "Орел" на честь позивного капітана Андрія Кизила, Героя України, який тут загинув. Наша бригада відкрила біля промзони меморіал, присвятивши полеглим бійцям. Під час перебування в районі Авдіївки нашій 72-ій бригаді присвоїли почесне звання Чорних запорожців. Ми не посоромили слави відважних героїв".

"О, ми вже під’їжджаємо до наших позицій. Тут розмовляти по мобільному не можна – бойовики прослуховують наші розмови. Через вісім місяців закінчується мій контракт, тоді розповім більше і про дружину, і про дітей, –пообіцяв Іван. – Я щасливий, що вони в мене. Легше, коли знаєш, що на тебе чекають. Сподіваюся, що залишуся живий і повернуся до них".