Цей день в історії: підкорення на собачих упряжках Південного полюсу та буковинець – генерал-губернатор Канади
Цього дня:
1911- експедиція норвежця Руаля Амундсена у складі шести осіб і 16 собак уперше в історії людства досягла Південного полюсу. Історія відкриття Південного полюса сповнена драматизму та трагічності.
В жовтні 1911 року до берегів Антарктиди паралельно прямували дві експедиції – норвезька та британська. Норвежцями керував уже відомий тоді дослідник Арктики Руал Амундсен, а британську очолив кавалер ордена Вікторії, капітан I рангу Роберт Фолкон Скотт.
Британці вибрали як тяглову силу коней, хоча у них були і собаки, і навіть моторні сани – новинка того часу.
Норвежці зробили ставку на собак. Амундсен вміло вибрав місце зимівлі – на 100 миль ближче до мети, ніж бухта, де висадився Скотт.
Долаючи 800 миль від берега до полюса, англійці розгубили всіх коней, у них постійно ламалася техніка, крім того, маршрут був вибраний невдало.
З величезними стражданнями і труднощами 17 січня 1912 Скотт з товаришами досягнув математичної точки Південного полюсу… І побачив там залишки табору суперників і намет з норвезьким прапором. У своєму щоденнику Скотт записав: "Норвежці нас випередили. Жахливе розчарування, і мені боляче за моїх вірних товаришів".
Амундсен же, з властивою йому передбачливістю, без єдиної жертви і травм, прибув на полюс на місяць раніше суперників – 14 грудня 1911 року. Його подорож до полюса і назад тривала 99 днів.
Доля ж англійської експедиції була трагічною. Виснажені важким переходом люди втрачали сили. Вся експедиція загинула. Тільки через сім місяців їх тіла виявила пошукова команда. Поруч зі Скоттом лежала сумка з щоденниками, завдяки яким ми сьогодні знаємо всі подробиці цієї трагедії.
На місці поховання членів експедиції встановлено триметровий хрест із австралійського евкаліпта з написом-цитатою з вірша "Улісс" англійського класика Альфреда Теннісона – "Боротися і шукати – знайти і не здаватися!"
Амундсен, дізнавшись про загибель Скотта, написав: "Я пожертвував би славою, абсолютно всім, щоб повернути його до життя. Мій тріумф затьмарений думкою про його трагедію. Вона переслідує мене! "
У наш час в тій самій точці, яка принесла перемогу одному і смерть іншому, розташована науково-дослідна станція "Амундсен – Скотт".
1947 — у Мадриді відкрили футбольний стадіон імені Сантьяго Бернабеу, на якому проводить свої матчі знаменитий футбольний клуб "Реал". Перший матч, який зіграли на стадіоні, поєдинок між "Реалом" і португальською командою "Белененсеш" із Лісабона закінчився перемогою господарів із рахунком 3:1.
1989 — Роман (Рамон) Гнатишин призначений 24-м генерал-губернатором Канади (склав присягу 29 січня 1990). Батько Романа – Іван (Джон) Гнатишин прибув, до Канади разом із своїми батьками Михайлом й Анною (неписьменними фермерами) у 1907 році з буковинського містечка Вашківці (нині містечко у Вижницькому районі) .
Іван (Джон) був адвокатом, депутатом парламенту, міністром уряду провінції Саскачеван, сенатором в уряді Канади.
Роман Гнатишин народився і здобув освіту в провінції Саскачеван, служив у Королівських канадських повітряних силах, навчався Саскачеванському університеті де отримав ступінь бакалавра мистецтв та бакалавра юриспруденції, до 1974 року займався юридичною практикою.
З вересня 1974 по жовтень 1988 року був депутатом до Палати Громад Канадського парламенту від Прогресивно-консервативної партії.
З 1986 по 1988 був міністром юстиції, Генеральним прокурором Канади.
14 грудня 1989 року Роман Гнатишин був призначений генерал-губернатором за Єлизавети II, королеви Канади. Склав присягу 29 січня 1990 року і працював на посаді генерал-губернатора Канади до 8 лютого 1995 року.
Після відставки з поста повернувся до юридичної практики.
В 1992 році, Рамон Гнатишин відвідав Україну та містечко Вашківці – батьківщину свого батька, дідуся та бабусі, де зустрівся зі своїми двоюрідними братами та іншими родичами.
Помер Роман Гнатишин 18 грудня 2002 року. На його похороні вперше в історії Канади було здійснено відправу Українською Православною Церквою в Канаді. Вся відправа відбувалася українською мовою крім похоронного слова архиєпископа Юрія, виголошеної англійською. Архієпископ нагадав, що сам Гнатишин оцінював свою подорож в незалежну Україну - свою прабатьківщину - в 1992 році як один із найбільш зворушливих моментів свого життя.
2004 — у Франції біля містечка Мійо над долиною ріки Тарн відкрився підвісний міст, який вважається найвищою у світі такою конструкцією. Висота однієї з його несучих опор становить 343 м, а полотно мосту від долини в найвищій точці відділяють 270 м. При загальній довжині мосту в 2460 м найдовший його проліт тягнеться на 342 м.
Підписуйтесь на новини "МБ" у соцмережах: VK, Однокласники, Facebook
1911- експедиція норвежця Руаля Амундсена у складі шести осіб і 16 собак уперше в історії людства досягла Південного полюсу. Історія відкриття Південного полюса сповнена драматизму та трагічності.
В жовтні 1911 року до берегів Антарктиди паралельно прямували дві експедиції – норвезька та британська. Норвежцями керував уже відомий тоді дослідник Арктики Руал Амундсен, а британську очолив кавалер ордена Вікторії, капітан I рангу Роберт Фолкон Скотт.
Британці вибрали як тяглову силу коней, хоча у них були і собаки, і навіть моторні сани – новинка того часу.
Норвежці зробили ставку на собак. Амундсен вміло вибрав місце зимівлі – на 100 миль ближче до мети, ніж бухта, де висадився Скотт.
Долаючи 800 миль від берега до полюса, англійці розгубили всіх коней, у них постійно ламалася техніка, крім того, маршрут був вибраний невдало.
З величезними стражданнями і труднощами 17 січня 1912 Скотт з товаришами досягнув математичної точки Південного полюсу… І побачив там залишки табору суперників і намет з норвезьким прапором. У своєму щоденнику Скотт записав: "Норвежці нас випередили. Жахливе розчарування, і мені боляче за моїх вірних товаришів".
Амундсен же, з властивою йому передбачливістю, без єдиної жертви і травм, прибув на полюс на місяць раніше суперників – 14 грудня 1911 року. Його подорож до полюса і назад тривала 99 днів.
Доля ж англійської експедиції була трагічною. Виснажені важким переходом люди втрачали сили. Вся експедиція загинула. Тільки через сім місяців їх тіла виявила пошукова команда. Поруч зі Скоттом лежала сумка з щоденниками, завдяки яким ми сьогодні знаємо всі подробиці цієї трагедії.
На місці поховання членів експедиції встановлено триметровий хрест із австралійського евкаліпта з написом-цитатою з вірша "Улісс" англійського класика Альфреда Теннісона – "Боротися і шукати – знайти і не здаватися!"
Амундсен, дізнавшись про загибель Скотта, написав: "Я пожертвував би славою, абсолютно всім, щоб повернути його до життя. Мій тріумф затьмарений думкою про його трагедію. Вона переслідує мене! "
У наш час в тій самій точці, яка принесла перемогу одному і смерть іншому, розташована науково-дослідна станція "Амундсен – Скотт".
1947 — у Мадриді відкрили футбольний стадіон імені Сантьяго Бернабеу, на якому проводить свої матчі знаменитий футбольний клуб "Реал". Перший матч, який зіграли на стадіоні, поєдинок між "Реалом" і португальською командою "Белененсеш" із Лісабона закінчився перемогою господарів із рахунком 3:1.
1989 — Роман (Рамон) Гнатишин призначений 24-м генерал-губернатором Канади (склав присягу 29 січня 1990). Батько Романа – Іван (Джон) Гнатишин прибув, до Канади разом із своїми батьками Михайлом й Анною (неписьменними фермерами) у 1907 році з буковинського містечка Вашківці (нині містечко у Вижницькому районі) .
Іван (Джон) був адвокатом, депутатом парламенту, міністром уряду провінції Саскачеван, сенатором в уряді Канади.
Роман Гнатишин народився і здобув освіту в провінції Саскачеван, служив у Королівських канадських повітряних силах, навчався Саскачеванському університеті де отримав ступінь бакалавра мистецтв та бакалавра юриспруденції, до 1974 року займався юридичною практикою.
З вересня 1974 по жовтень 1988 року був депутатом до Палати Громад Канадського парламенту від Прогресивно-консервативної партії.
З 1986 по 1988 був міністром юстиції, Генеральним прокурором Канади.
14 грудня 1989 року Роман Гнатишин був призначений генерал-губернатором за Єлизавети II, королеви Канади. Склав присягу 29 січня 1990 року і працював на посаді генерал-губернатора Канади до 8 лютого 1995 року.
Після відставки з поста повернувся до юридичної практики.
В 1992 році, Рамон Гнатишин відвідав Україну та містечко Вашківці – батьківщину свого батька, дідуся та бабусі, де зустрівся зі своїми двоюрідними братами та іншими родичами.
Помер Роман Гнатишин 18 грудня 2002 року. На його похороні вперше в історії Канади було здійснено відправу Українською Православною Церквою в Канаді. Вся відправа відбувалася українською мовою крім похоронного слова архиєпископа Юрія, виголошеної англійською. Архієпископ нагадав, що сам Гнатишин оцінював свою подорож в незалежну Україну - свою прабатьківщину - в 1992 році як один із найбільш зворушливих моментів свого життя.
2004 — у Франції біля містечка Мійо над долиною ріки Тарн відкрився підвісний міст, який вважається найвищою у світі такою конструкцією. Висота однієї з його несучих опор становить 343 м, а полотно мосту від долини в найвищій точці відділяють 270 м. При загальній довжині мосту в 2460 м найдовший його проліт тягнеться на 342 м.
Підписуйтесь на новини "МБ" у соцмережах: VK, Однокласники, Facebook
Повернутися назад