Через пожежу родина на Буковині втратила будинок, який чоловік будував понад 20 років

У селі Шипинці в родини Олександра та Галини Оленюків згорів будинок. Дерев’яна оселя площею 120 квадратних метрів вигоріла майже повністю. Причиною пожежі, за даними рятувальників, стало коротке замикання електромережі. Господарів удома не було – вогонь помітили сусіди, які й викликали рятувальників.
Про це ідеться у публікації "МБ", пише molbuk.ua
"Усе було зроблено на совість"
На щастя, ніхто не постраждав. Родині вдалося врятувати документи, гроші, частину побутової техніки та меблів.
Олександр ОЛЕНЮК каже: цю оселю він будував власноруч понад 20 років. Це була його давня мрія, до якої ішов ще з юності. Чоловік колись працював рятувальником, тому під час будівництва особливу увагу приділяв пожежній безпеці. Однак це не вберегло.
"Я ще в 16 років мріяв побудувати власний будинок. Колись, коли ще не було інтернету, купував каталоги з проєктами, розглядав їх і за одним із них сам будував. Усе робив власними руками", – розповідає Олександр кореспондентці "МБ".
Родина прожила в оселі 12 років. Чоловік подбав про якісну електропроводку, використовував спеціальні розетки, вогнетривкі коробки, а всі кабелі проклав у металевих гофрах.
Однак причиною займання став звичайний зарядний пристрій для телефона. Він був вставлений у розетку, хоча телефон не заряджався.
"Був блочок від зарядного пристрою, просто вставлений у розетку. Телефон не заряджався, нічого не було підключено. Коли ми вже розбирали будинок, я знайшов місце, звідки все почалося. Схоже, через перепад напруги блочок коротнув, дав іскру – і все", – каже.

Господар переконаний: навіть попри всі заходи безпеки, іноді достатньо однієї, на перший погляд, незначної несправності, щоб сталося лихо.
"Я колись працював пожежником у Чернівцях, усілякого набачився. Тож, коли будував дерев’яний будинок, навіть ночами прокидався, щоб перевірити комин, розетки. Я знав, що таке пожежа. Усе було зроблено на совість, але ніхто не міг подумати, що така біда станеться через зарядний пристрій", – говорить Олександр.
"Люди самі почали допомагати, я нікого не просив"
Після пожежі родина не залишилася наодинці з бідою. На допомогу прийшли друзі, знайомі та односельці. Хтось долучився до розбирання згорілих конструкцій, хтось пригнав вантажівку, щоб вивозити будівельне сміття, інші організували збір коштів.
За словами Олександра, щодня на місці працюють 10–15 людей.
"Люди дуже допомагають. Я навіть не знаю, як реагувати, бо мені незручно брати гроші. Ми не є такими, що зовсім бідні. Маємо квартиру, земельні ділянки, господарство. Але, звісно, зараз самостійно побудувати будинок не зможемо. Це потребуватиме багато часу і коштів", – ділиться чоловік.
Окремий збір оголосили у Буковинському ліцеї успішної молоді в Чернівцях. Там навчається молодший син Оленюків, а старший свого часу закінчив цей заклад із золотою медаллю. До збору долучилися батьки, друзі та випускники ліцею.
Олександр зізнається, що найбільше його зворушує саме людська підтримка. Каже, нікого не просив про допомогу – люди самі відгукнулися, коли дізналися про пожежу.
"Я шокований, що тепер, у такий час, люди настільки небайдужі. Хтось потроху переказує гроші, хтось приїжджає допомогти. У нас дуже дружні й хороші люди", – каже він.
"Шкода не стільки речей, скільки самої мрії"
Олександр говорить, що найбільше шкодує не за меблями чи одягом. У будинку було багато речей, які він з дружиною збирав роками. На стінах висіли картини, а на подвір’ї чоловік висадив понад триста хвойних дерев – ялинки, сосни. Вони, на щастя, вціліли.
У будинку був камін, біля якого любили проводити вечори.
"Ми з дружиною полюбляли сидіти біля каміна, пити каву, чай. Як у фільмах. Люди приїжджали й казали, що до нас можна їхати відпочивати, як у гори", – розповідає чоловік.
Тепер родині доведеться починати будівництво спочатку. Олександр припускає, що нову оселю зводитиме вже не дерев’яну. За його підрахунками, нині на будівництво будинку потрібно щонайменше два-три мільйони гривень. Якщо вдасться зібрати 500–600 тисяч, це вже стане суттєвою допомогою.
Нині Оленюки тимчасово мешкають у квартирі. Їхні двоє синів навчаються: один – у дев'ятому класі, інший – у Львові.
Дружина Олександра Галина зізнається, що повністю усвідомити втрату ще не встигла.
"Зараз думаєш, що завтра маєш кудись піти, щось одягнути, а потім згадуєш, що в тебе вже немає того, що було", – зітхає жінка.

Галина Оленюк на фоні ще цілого будинку. Фото: Галина Оленюк.
Сам Олександр намагається не втрачати оптимізму. Каже, що найголовніше – усі залишилися живими та здоровими. Речі можна придбати, а будинок – відбудувати, хоча на це знадобляться роки.
"У нас руки й ноги є, я можу працювати і буду. Здоров'я – це найголовніше. Ми сильні, викрутимося. Не ми перші, не ми останні. У людей буває набагато більше горе", – говорить чоловік.
Наостанок Олександр просить людей не залишати зарядні пристрої в розетках, особливо в період частих відключень електроенергії.
"Звичайна річ – зарядний пристрій, а може наробити такої біди. Тому краще витягуйте всі зарядки з розеток", – наголошує Олександр.
Як допомогти родині
Родина Оленюків вдячна кожному, хто долучається до допомоги. Підтримати її можна за такими реквізитами:
ПриватБанк: 5168745193858633
Monobank: 4441111148957073
Номер картки банки Монобанку: 4874 1000 3607 5011

Галина Оленюк із синами на фоні ще цілого будинку. Фото: Галина Оленюк.
Читайте новини "МБ" у Google News | Facebook | Telegram | Viber | Instagram
Повернутися назад