Від дерев’яної сцени до розкішної будівлі: як у Чернівцях з’явився театр - відео

Театр. Скрин із відео
Театральне життя в Чернівцях почало формуватися після входження Буковини до складу Габсбурзької монархії. Наприкінці XVIII століття містяни вже відвідували вистави, зокрема італійського театру тіней, а на початку ХІХ століття в місті гастролювали відомі мандрівні трупи.
Таємниці чернівецького театру відкривають у черговому відео від проєкту Культурна кузня, пише molbuk.ua
Чернівці не мали власної театральної будівлі, вистави проводили у Фольксгартені просто неба, а також у міському казино та приміщеннях готелів "Молдавія" і "Чорний орел". Зростання інтересу до театру змусило громаду домагатися створення стаціонарної сцени. Спершу планували використати зал "Музичного товариства", однак згодом вирішили звести окремий театр.
У 1878 році на розі вулиць Шкільної та Турецької завершили будівництво міського театру на 547 місць. Будівля була одноповерховою та дерев’яною, зовні доволі скромною, проте вирізнялася багатим внутрішнім оздобленням. Над інтер’єром працював віденський художник Карл Йобст, відомий у Чернівцях також завдяки розписам у Резиденції митрополитів. У 1904 році старе приміщення заборонили використовувати через вимоги пожежної безпеки.

Театр. Скрин із відео
Ще задовго до закриття дерев’яного театру чернівчани наполягали на будівництві сучасної кам’яної споруди з належною акустикою, освітленням і сценічним оформленням і мав відповідати вимогам часу та європейським архітектурним тенденціям. Проєкт замовили у відомого бюро "Фельнер і Гельмер". У німецькому місті Фюрт за тим самим проєктом уже встигли звести театр, який сьогодні називають архітектурним "близнюком" чернівецького.

Театр. Скрин із відео
У 1904 році до Чернівців прибув Герман Гельмер, архітектор, у якого місто викупило остаточний варіант проєкту, вартістю 600 тисяч крон – захмарна на той час сума. Темпи будівництва були рекордними. Упродовж року тривали оздоблювальні роботи та облаштування сцени. А вже 3 жовтня 1905 року відбулося відкриття нового театру. Будівлю урочисто передали директору Адольфу Ранценгоферу, а першою постановкою стала п’єса Франца Шьонтана "Марія Терезія".

Театр. Скрин із відео
Чернівецький театр – триповерхова споруда в стилі необароко, яка стала однією з головних домінант площі. Центральний ризаліт оформлений чотирма декоративними колонами та завершений складним фронтоном із рельєфним щитом міського герба. Головний вхід прикрашає скульптурна композиція з Мельпоменою та горельєфом Аполлона, оточеного персонажами античної міфології.

Театр. Скрин із відео
Фасад декоровано численними рельєфами та скульптурними деталями. Над вікнами розміщені зображення Шекспіра і Вагнера, виконані в музичному обрамленні. У нішах бокових ризалітів встановлено бюсти відомих діячів мистецтва та культури. Будівлю завершує дах із центральним куполом та шпилем. На даху зберігся димар із зображенням герба австрійського періоду.

Театр. Скрин із відео
Внутрішній простір вирізняється багатим декоративним оздобленням у стилі бароко з ліпниною та орнаментами, виконаними в поєднанні білого і золотого кольорів. Глядацька зала включає партер, бельєтаж із 35 ложами та амфітеатр. Загальна місткість становить 813 місць.

Театр. Скрин із відео
На початку своєї історії театр у Чернівцях приймав переважно гастрольні вистави європейських труп. Тут ставили опери, оперети, драматичні та комедійні постановки, а також зінгшпілі. У репертуарі домінувала західноєвропейська класика, особливо шанували творчість Шиллера, якому на початку ХХ століття навіть встановили пам’ятник перед будівлею театру.
Після входження Північної Буковини до складу Румунії культурна політика змінилася, і австрійсько-німецька спадщина була заборонена. Румунська влада націоналізувала будівлю, перетворивши її на "Teatrul Național". У цей період було демонтовано герб із фронтону, а пам’ятник Шиллеру перенесли до території Німецького Народного Дому.

Театр. Скрин із відео
У 1954 році театру було присвоєно ім’я української письменниці Ольги Кобилянської. Згодом перед будівлею встановили її пам’ятник: спершу це була доволі стримана композиція, яка, однак, передавала характерний образ "Гірської Орлиці".
У 1977–1980 роках у будівлі театру провели масштабну реставрацію. Після оновлення споруда отримала друге життя та була внесена до переліку пам’яток архітектури України.
Читайте новини "МБ" у Google News | Facebook | Telegram | Viber | Instagram
Повернутися назад