«Мої вироби не для продажу, а для душі»: майстриня з Буковини створює унікальні вироби з дерева

Галина Олійник. Фото надала майстриня

Єдина на Буковині майстриня художньої обробки дерева Галина Олійник родом із селища Кути на Івано-Франківщині. Ще в школі їй було цікаво спостерігати, як працюють із деревом. Та різьблення вважали переважно чоловічою справою...

Серйозно Галина зацікавилася різьбою по дереву вже після закінчення школи, коли познайомилася із заслуженим майстром народної творчості Володимиром Ворончаком.

"Я запитала майстра, чи можна подивитися, як створюється робота. Він запросив мене до майстерні, показав кілька елементів. Кажу: “Я би теж хотіла спробувати”. Відповів: “Давай, спробуй”", – пригадує у розмові з кореспонденткою "МБ" Галина Олійник.


Перший різьблений таріль майстриня створила за підтримки наставника. У 2011 році представила його на виставці Національної спілки майстрів народного мистецтва України в Києві й отримала схвальні відгуки. Згодом здобула стипендію Президента України для молодих майстрів народного мистецтва. Пізніше вступила на кафедру декоративно-прикладного мистецтва Чернівецького національного університету у Вижниці.

Свої орнаменти Галина створює, поєднуючи авторські елементи з традиційними мотивами гуцульського мистецтва, зокрема з творчістю його класика різьби по дереву Василя Шкрібляка.

Булави-рекордсмени та тарелі з особливим змістом

Галина Олійник працює в техніці сухого різьблення, виготовляє тарелі, рахви, скриньки, хрести, топірці тощо. Найбільше любить різьбити на тарелях. Велика пласка поверхня дає змогу розмістити складну композицію та передати її зміст.



Її роботи неодноразово відзначали на виставках. У 2012 році ім’я Галини Олійник внесли до Національного реєстру рекордів України за створення найбільшої булави ручної роботи.

У 2018 році вона встановила ще один рекорд – виготовила найбільший козацький бунчук ручної роботи. Ці вироби зберігаються в музейних колекціях. Найбільша булава майстрині перебуває в Національному історико-культурному заповіднику "Чигирин". Інші роботи представлені в Чернівецькому краєзнавчому музеї, а також у музеях за кордоном – у США, Австралії, Італії та Польщі. Окремі вироби Галина дарує для музейних колекцій і благодійних аукціонів на підтримку ЗСУ.

"Свої вироби не продаю – лише дарую. У мене є основна робота, зарплатня, за рахунок якої я живу. Мистецтво – це для душі. Там я відпочиваю, знаходжу себе", – розповідає вона.


Часто майстриню просять зробити копії своїх робіт для продажу. Вона не погоджується, бо переконана, що кожен виріб має бути унікальним: "Робота створюється один раз. Ти вкладаєш у неї душу. Якщо робити копії на продаж, то це вже бізнес", – каже Г. Олійник.

На створення одного виробу може піти від місяця до пів року – усе залежить від розміру й складності композиції.

Для сухого різьблення майстриня найчастіше обирає грушу, оскільки ця деревина добре піддається обробці й не кришиться. Також працює з горіхом, явором, кленом, дубом, черешнею та іншими породами.

Однією з особливих для себе Галина називає таріль "Квітучі жнива" – одну з перших своїх робіт. Пшеничні колоски в композиції символізують багатство України, чорний фон – родючий чорнозем, а центральна зірка нагадує про давню традицію виходити на жнива на світанку. "Ця робота дуже дорога моєму серцю", – зауважує.

Нині майстриня завершує великий таріль "Дідух", у якому поєднала мотиви пшениці, жита, землі й традиційні хрести гуцульського різьблення.

"Цей таріль створений із натхненням – швидко, легко, практично без стиральної гумки. Дуже цікава робота. Хочу швидше її завершити і представити. У цей виріб вклала всю свою душу", – ділиться майстриня.

"Жінка займається чоловічою справою" – це стереотип

Галина Олійник не погоджується з думкою, що різьблення по дереву – чоловіче ремесло. Вона переконана, що поділ на "чоловічі" та "жіночі" заняття не має визначати, чим людина може займатися.

Головне, каже, – любов до справи, уважність і досвід.

"Справа, яка тобі до душі, якою ти займаєшся з любов’ю, – хіба може бути складною? А подив із того приводу, що жінка різьбить, – це не більше, ніж стереотип", – вважає Галина Олійник.

У роботі майстриня використовує великий металевий молоток, яким наносить удари по різцях. Каже, що так їй зручніше працювати, адже удар виходить сильнішим. Водночас дотримується правил безпеки, адже інструменти дуже гострі.

Від учительки до поліцейської

За освітою Галина Олійник – учителька іноземних мов. Вона закінчила факультет іноземних мов ЧНУ та майже 20 років працювала в школі, викладала англійську мову й образотворче мистецтво. Згодом змінила професію та долучилася до Національної поліції України. Нині працює начальницею сектору "Служба освітньої безпеки" у Вижницькому районному відділі поліції. Серед найбільш важливих завдань – безпека учнів і національно-патріотичне виховання.

Проте творчість не відійшла на другий план. Навпаки, Галина вважає, що служба й різьблення доповнюють одне одного.

"Служба в поліції навчила мене дисципліни, швидко ухвалювати рішення і не боятися труднощів. А мистецтво вчить бачити красу в деталях, відчувати гармонію, зберігати традиції і вкладати душу навіть у найменшу частинку роботи, яку робиш", – розповідає вона.

"Можна змінити професію, одягнути форму, взяти на себе ще якусь додаткову відповідальність, але те, що живе в душі роками, нікуди не зникає. Власне, мистецтво тому і залишається зі мною як моє коріння, історія, частинка душі", – каже Галина Олійник.


Передає любов до мистецтва доньці

Традиції дереворізьблення продовжує і донька майстрині. Вона закінчила Вижницький фаховий коледж мистецтв і дизайну імені В.Шкрібляка і також працює з деревом, однак обрала інкрустацію.

Разом вони проводять майстерки. Донька вже представляла українське мистецтво за кордоном. Для Галини Олійник важливо, щоб традиції не залишалися лише в музеях, а щоб їх переймала молодь.

"Ми як носії елементів нематеріальної культурної спадщини повинні прищеплювати дітям любов до нашого традиційного мистецтва. Бачимо зараз широкий вплив інших країн, того ж таки Китаю, який продукує велику кількість виробів. Ідеться не тільки про збереження культури, ми говоримо про свою ідентичність як України, українця, нації", – наголошує майстриня.

Галина Олійник є лауреаткою багатьох премій та стипендій. Однак найбільшою нагородою для неї є інтерес людей до її робіт.

"Якщо твоя творчість подобається людям, а музеї запрошують на виставки, – це для мене найбільша нагорода", – каже майстриня.


Читайте новини "МБ" у Google News | Facebook | Telegram | Viber | Instagram