В'яже натхнення з Карпат: історія буковинки, яка власноруч створює теплий одяг

Лілія Євдощак / Фото із соцмереж Лілії Євдощак

Уявіть: навколо вас гори. Ви гуляєте поміж пожухлих осінніх трав в історичному регіоні буковинської Гуцульщини. А там, серед карпатської природи, на околиці села Дихтинець сидить жінка й в’яже м’якенький светр. Петля до петлі, нитка до нитки – і з-під її спиць та гачка народжуються вигадливі візерунки. Майстриню звати Лілія Євдощак. Вона живе в Путильському районі.

"В’яжу просто неба серед гір"

"Дуже часто я в’яжу просто неба, коли навколо гори, свіже повітря та безмежна краса природи, – розповідає буковинка. – У ці моменти народжуються мої ідеї, кольори та фактури для майбутніх виробів. Їх ніби підказує сама природа".



Одяг жінка в’яже з восьми років. Перші вбрання створювала власноруч для ляльок. А в 15 років зв’язала перший светр для себе. В’язати та створювати візерунки її навчила мама. Свого часу вона сама виготовляла речі для знайомих і маленької Лілії.

Подорослішавши, буковинка обрала професію кравця-закрійника. Вона завжди мріяла створювати одяг власноруч, адже в голові крутилася купа ідей, які так хотілося втілити в життя. Здобувши професійні навички, перестала в'язати тільки для себе, а почала в’язати на замовлення кофтинки-хмаринки, теплі кардигани, пухнасті светри…

На светри та кардигани лягає пряжа, натхненна золотою осінню та ніжною зеленню весни

"Певний період я шила одяг на замовлення та вишивала весільні сукні, – розповідає Лілія. – Але це все було не те. У декретній відпустці вирішила створити сторінку в Instagram і просто ділитися своїми роботами".

Вона починала з того, що показувала світові, яку красу можна створити, маючи в арсеналі лише кілька мотків ниток, шпиці та невичерпну фантазію.



У свої светри та кардигани жінка вплітає природу, яку бачить навколо: тендітні бутони квітів, що щойно розпустилися навесні: ружі чи ромашки. А ще додає буковинської геометрії: хрестоподібні візерунки, у яких поєднує яскраві кольори – фіолетовий, жовтий, зелений – зі звичайною та пухнастою пряжею.

"Золота осінь, глибокі шоколадні відтінки, молочні тумани, ніжна зелень весни… Кожна пора року має свою палітру, свою атмосферу й особливий настрій, – продовжує жінка. – Одна з моїх найулюбленіших робіт – кардиган із польовою квіткою. Це єдина модель у моєму асортименті, зв’язана гачком. Усі інші – шпицями. Обожнюю і лицьову гладь, і повітряну фактуру, а також складніші візерунки з косами та ромбами".

Самостійно навчилася створювати схеми та навчає інших

Її справа почалася з домашньої сторінки в Instagram, а сьогодні завдяки замовницям жінка наважилася більше експериментувати, створювати різноманітні моделі та підбирати цікавішу пряжу. Вона самостійно вив’язує кожну річ, робить усі розрахунки та малює схеми. А ще знімає майстер-класи з в’язання та навчає початківців.

"Мене завжди переповнюють нові ідеї, хочеться все зв’язати… Це робить мене щасливою і натхненною", – ділиться Лілія.
Буковинка працює з натуральною пряжею: альпакою, мериносом, шовком, мохером та кідмохером. Для міцності іноді обирає нитки з невеликим відсотком акрилу. Головна умова: пряжа має бути м’якою, приємною до тіла та не розтягуватися після прання.

Хвилинка самоосвіти: особливості різних видів пряжі та догляду за ними

Пряжа з альпаки – м’яка, тепла та міцна. Вона добре утримує тепло, не затримує запахи й підходить для чутливої шкіри. Вироби з неї рекомендують прати вручну в прохолодній воді та сушити в горизонтальному положенні.

Пряжа з мериноса виготовляється з вовни однойменної породи овець. Завдяки тонким волокнам вона приємна до тіла, не колеться та добре зберігає тепло. Догляд залежить від маркування: вироби Superwash можна прати в машинці на делікатному режимі, решту краще прати вручну за температури до 30 °C. Не варто терти чи викручувати такі речі.

Пряжа із шовком вирізняється природним блиском, легкістю та здатністю регулювати теплообмін. Її часто поєднують із вовною, кашеміром, бавовною чи льоном. Прати такі вироби рекомендують вручну за температури до 30 °C, використовуючи делікатні мийні засоби. Сушити – горизонтально.

Мохер і кідмохер виготовляють із пуху ангорських кіз. Кідмохер отримують із вовни молодих кіз. Таку пряжу часто поєднують із шовком, щоб зробити її міцнішою. Вироби виходять легкими, пухнастими та водночас теплими. Для них важливий делікатний догляд відповідно до рекомендацій виробника.

Щоб обрати найтепліший сверт напередні блекаутів та холодної зими варто звернути увагу на склад пряжі та щільність виробу.
Ідеальна формула складу: натуральна основа, як от вовна, альпака чи кашемір та до 20–30% поліестеру, поліаміду чи еластану – синтетики для міцності й, щоб річ не розтягувалася.

Фото надала Лілія Євдощак.

Читайте новини "МБ" у Google News | Facebook | Telegram | Viber | Instagram