Від Турецької криниці до храму й мікви: історія найстарішої площі Чернівців - відео
Скрин із відео
Площа Пресвятої Марії, відома у Чернівцях під своєю історичною назвою як Турецька площа. Найстаріша площа міста, формування якої розпочалося з XVI століття під впливом Османської імперії. Походження її назви безпосередньо пов'язане з розташованою тут Турецькою криницею. Ця криниця протягом кількох століть існувала як найдавніше і головне джерело води, що повністю забезпечувало нею тогочасне місто.
Про історію Турецької площі ідеться у черговому відео від "Культурна кузня", пише molbuk.ua
У Чернівцях вода завжди була проблемою, адже залягає на значній глибині. Тому, як згадував дослідник міста Фрідріх Раймунд Кайндль, у давнину чернівчани майже не копали криниць, а користувалися переважно одним джерелом, відомим спершу як "Панська криниця". У 1797 році його впорядкували та обклали каменем, після чого офіційно закріпилася назва "Турецька криниця". З того ж часу криницю охороняв сторож, аби воду брали лише для пиття та приготування їжі. Про гостру нестачу води в Чернівцях ще у 1779 році згадував військовий адміністратор Буковини Габріель фон Сплені, який видав розпорядження щодо необхідності копання нових криниць.
До 1786 року в місті облаштували близько 30 криниць, і води стало достатньо. Проте через відсутність належного догляду багато з них з часом замулилися. Проблема з водою особливо загострювалася в посушливі періоди, а також під час пожеж, коли запасів не вистачало для гасіння. Саме тому біля Турецької криниці збудували спеціальний водний резервуар.
Один із будиночків на Турецькій площі належав єврейській громаді. Тут розташовувалася одноповерхова мурована міква – ритуальна купальня. Міква мала виняткове значення для релігійного життя: у складні часи євреям дозволялося навіть продати синагогу, аби зберегти можливість її утримання. Для рабинів організація такої споруди була непростим завданням, адже вона мала відповідати суворим вимогам закону.
За біблійною традицією ритуальне очищення відбувалося через омивання у воді. Басейн мікви мав наповнюватися природним шляхом – дощовою водою або через канал від річки чи джерела. Вода, внесена будь-яким посудом, вважалася непридатною для обряду. Важливою була і її кількість – достатня для повного занурення людини. Єврейська громада уклала з чернівецьким магістратом договір на подачу води з басейну криниці. Угода діяла 10 років і неодноразово продовжувалася.
На площі неподалік Турецької криниці протягом кількох століть існувала православна церква Успіння Марії. За даними тогочасної преси, дерев’яний храм був зведений на місці давнішої Князівської церкви.
Церква стояла тут у 1783-1876 роках, після чого її перенесли до передмістя Калічанка. Сам простір навколо був впорядкований за кошти міського фонду: зрівняли пагорб, перенесли старий цвинтар і облаштували огорожу.
Тут регулярно відбувалися богослужбові обряди, зокрема Йорданське освячення, яке проводив митрополит Володимир Репта. Площа поступово впорядковувалася, а у 1907 році тут навіть вимостили тротуари під керівництвом архітектора Алоїза Леопольда.
Таким чином, на одному просторі тривалий час співіснували сакральні об’єкти різних громад – православна церква, що обслуговувала українців і румунів, та єврейська міква, яка користувалася водою Турецької криниці.
У радянський період і криниця, і площа, і прилегла забудова поступово занепали.
Читайте новини "МБ" у Google News | Facebook | Telegram | Viber | Instagram
Повернутися назад