«Допомагатиму, скільки буду жити»: благодійник із Німеччини роками підтримує буковинців
Фото з фб-сторінки Ігоря Біля
Під час урочистостей до Дня міста стало відомо про ще одного почесного громадянина Чернівців – благодійника Ігоря Біля. Оскільки вже понад десять років він живе у Німеччині, нагороду передали через директора Чернівецького геріатричного пансіонату Мирослава Парасківу, який багато років співпрацює з меценатом.
Для Ігоря Біля це не перша відзнака за допомогу місту. Водночас сам він каже, що нагороди для нього – далеко не головне. Значно важливіше мати змогу допомагати людям і своїй державі.
"Україна живе в моєму серці. Пишаюся тим, що я українець, що розмовляю українською. Як можу не допомагати батьківщині?" – каже Ігор Біль у розмові з molbuk.ua
Допомога — від продуктів до Starlink
З Мирославом Парасківою Ігор Біль познайомився у 2022 році. Тоді геріатричний пансіонат прийняв велику кількість переселенців, тож директор шукав людей, які могли б допомогти закладу.
"Я зв’язався з паном Ігорем, розповів йому про нас. Він прислав допомогу. Це були продукти харчування, мийні засоби – все, що ми просили, і навіть більше", – розповідає Мирослав Парасківа.
Згодом співпраця стала постійною.
Спочатку Ігор Біль передавав продукти, одяг і взуття. Згодом ще й підгузки, засоби гігієни, милиці та крісла колісні.
"Я попросив пана Ігоря про підгузки, тому що ми використовуємо їх у великій кількості. І до мене почали звертатися військові частини. Те, що він передавав, я розвозив переселенцям, у госпіталь, військовим", – каже директор пансіонату.
Особливо багато допомоги надходило під час знеструмлень. Це були продукти тривалого зберігання, консервація, рибні консерви, інші харчі, які можна було використовувати без електроенергії. А ще свіжі фрукти та ягоди.
"Всю зиму були яблука, мандарини, апельсини, ананаси, лохина. Пан Ігор передавав манго, полуницю. Наші підопічні такого, можливо, ніколи й не бачили", – розповідає Мирослав Парасківа.
Допомога надходила щотижня. Навіть коли виникали проблеми з перевізниками та на митниці, Ігор Біль шукав інші можливості доставити вантажі.
Окрім геріатричного пансіонату, допомогу отримували медичні заклади, дитячі установи та військові підрозділи.
"Я сам беру на себе логістику"
Сам Ігор Біль наголошує: значну частину допомоги він купує за власні кошти. Багато грошей, за його словами, потребувала логістика.
Після початку повномасштабного вторгнення він організовував доставку гуманітарних вантажів із Німеччини в Україну. Це означало не лише придбати необхідні речі, а й оплатити транспорт, пальне та роботу водіїв.
"Треба заправити транспорт, заплатити за три-чотири тисячі кілометрів доставки туди й назад. І це щотижня. З перших років після початку повномасштабного вторгнення я робив це постійно", – розповідає він.
За словами благодійника, іноді до Чернівців їхали по кілька машин з допомогою. Частину вантажів він передавав через людей, які на місці знали, кому саме вони потрібні.
Військові підрозділи отримували від Ігоря Біля дрони, Starlink, засоби першої допомоги, продукти, каремати, бинти, турнікети та інші речі, які були потрібні на різних етапах війни.
Також пан Ігор активно допомагає переселенцям. "Для мене українці всі. Я допомагав усім, хто звертався. Просто маю велике бажання допомогти батьківщині", – каже він.
"Я не можу по-іншому"
Попри те, що Ігор Біль живе у німецькому місті Баден-Баден уже понад десять років, зв’язку з Чернівцями ніколи не втрачав.
Він зареєстрований у Чернівцях як приватний підприємець і сплачує податки саме тут, у рідному місті. Прагне таким чином підтримати економіку країни.
Сам пан Ігор народився і виріс у Чернівцях, навчався у школі № 23. Каже, що виховання сформувало його ставлення до України.
"Любов до рідної країни була закладена в мені з дитинства родиною, оточенням. Для мене Україна, український прапор, гімн, мова – це дуже важливо", – каже благодійник.
Після початку повномасштабної війни Ігор Біль також виступав на німецькому телебаченні, де розповідав про російське вторгнення та Україну. Також він є організатором масштабної ходи українців у Німеччині для привернення уваги до війни.
Він каже, що допомагає не заради публічності. Навпаки, воліє робити це без зайвого розголосу.
"Мовчки роблю свою справу. Просто допомагаю. Не можу по-іншому. Я така людина", – каже благодійник.
Мирослав Парасківа зауважує, що Ігор Біль не збирає кошти на допомогу через благодійні кампанії – все необхідне купує сам.
"Пан Ігор ніколи не збирає кошти з інших, натомість витрачає власні. Навіть під час відеодзвінка він може бути в магазині й показувати: "Мирославе, я тобі це куплю". І купує", – розповідає директор пансіонату.
Окрім звання "Почесного громадянина Чернівців", Ігор Біль має й інші нагороди за допомогу Буковині та Україні. Серед них – медаль "На славу Чернівців", відзнаки від обласної влади.
Благодійник зізнається: хоча нагороди не є для нього метою, відзнака від рідного міста йому приємна. Найбільше ж хоче дочекатися перемоги України.
"Щиро дякую керівництву міста та всій нашій громаді за присвоєння мені високого звання Почесний громадянин міста.
Для мене це не просто відзнака, а символ нашого спільного успіху та глибокого зв'язку з рідним краєм. Дякую кожному, хто підтримував мої ініціативи, працював поруч та вірив у нашу спільну справу. Ця нагорода надихає працювати ще наполегливіше задля розквіту нашого міста та всієї України.
Я ж допомагатиму, скільки буду жити. Усім, кому зможу і хто цього потребуватиме. Для мене найважливіше, щоб Україна вижила у цей складний час і перемогла", – каже Ігор Біль.
[center]
Читайте новини "МБ" у Google News | Facebook | Telegram | Viber | Instagram
Повернутися назад