Як гармати з Хотина перетворювали на гроші: історія Садгірської монетарні

Становлення містечка Садгора є предметом дискусій: одні історики датують її часами Київської Русі, інші пов'язують виникнення цього поселення виключно з монетним двором періоду війни 1768–1774 років.

Останній з’явився завдяки геополітичним амбіціям імперії Романових та стратегічною боротьбою росії за вихід до Чорного моря. Війна між російською та Османською імперіями потребувала значних ресурсів, віддаленість фронту від російської імперії змусила московитів шукати рішення.

Геополітичне зіткнення імперій відбулося на землях тогочасного Молдавського князівства. Пріоритетною ціллю російської армії під проводом Василя Голіцина стало захоплення стратегічного Хотина, який обороняв потужний турецький гарнізон. У вересні 1769 року місто було взяте, що ознаменувало успіх військової кампанії.

Ключовим поштовхом до заснування містечка став запуск монетного двору, де з трофейних турецьких гармат, захоплених у Хотині, виплавляли гроші для потреб армії.

Легенди Садигурської монетарні - у черговому відео від проєкту Культурна кузня, пише molbuk.ua


Значні трофеї, зокрема близько 200 гармат, спонукали Румянцева розпочати карбування грошей безпосередньо на Буковині, щоб уникнути логістичних витрат. Цей проєкт реалізував саксонський барон і підприємець Петер Ніколаус Гартенберг. Титул і прізвище Садогурський йому подарував польський король Станіслав Август, що стало етимологічною основою назви майбутнього поселення.



Монетний двір, що став першим промисловим об’єктом Буковини, його заснували поблизу сіл Рогізна та Жучка, на перетині торгових шляхів. Окрім німецьких фахівців з монетного карбування, містечко швидко розрослося за рахунок ремісників: від ковалів, будівельників до броварів.


Для карбування використовували низькоякісну гарматну мідь, через що монети мали специфічний жовтуватий відтінок і швидко зношувалися. Переплавлена хотинська зброя почала ширитись регіоном у формі мідних "парників" та "двопарників". Ці спецвипуски монет використовувалися російськими військовими як засіб оплати за провізію та фураж у місцевого населення.

Надмірний випуск "гарматних" грошей спровокував стрімку інфляцію та дефіцит продовольства. Через знецінення мідяків селянам стало невигідно торгувати, що паралізувало ринки навіть у столиці, місті Ясси.

На аверсі було зображено двоголового орла, а на реверсі — герби Молдови та Валахії, оскільки ці гроші призначалися виключно для обігу на окупованих територіях. Випуск таких "гарматних" грошей припинили у 1774 році.


Після підписання Кючук-Кайнарджийського миру у в тому ж році російські війська залишили регіон, а Садгірська монетарня припинила роботу. Хоча виробництво грошей зупинилося, створена інфраструктура та торгові зв'язки перетворили поселення на важливий комерційний вузол Буковини. Завод перейшов на виготовлення дзвонів, печаток та медалей із фірмовим клеймом "S". 

Після війни російська влада відмовилася приймати ці монети назад у казну. Податки вимагали платити золотом і сріблом, а мідяки заборонили навіть завозити на територію імперії, караючи порушників в'язницею.

Згодом їх збирали та переплавляли на загальнодержавні російські гроші. Згодом Садгора трансформувалася з промислового містечка на потужний осередок єврейської культури та торгівлі. Невдовзі після цих змін містечко, разом із усією Буковиною, перейшла під владу Австрійської імперії.

Сьогодні садигурські монети є справжнім раритетом: через специфічний склад металу та невеликі тиражі, що залишились, вони надзвичайно цінуються серед колекціонерів. Їхня рідкість перетворила звичайні військові гроші на дорогий історичний артефакт.


Саме завдяки монетарні Садгора взагалі з’явилася на мапі. Це виробництво дало поштовх для розбудови містечка та дало йому назву. Навіть коли майстерні закрилися, Садгора не зникла, а продовжила жити як важливе місце для торгівлі та ремесел.

Читайте новини "МБ" у Google News | Facebook | Telegram | Viber | Instagram