Від часів Київської Русі до сьогодення: історія Вірменської церкви у Чернівцях - відео

Вірмени з'явилися на Буковині ще за часів Київської Русі. Як досвідчені торговці та воїни, вони отримали право селитися тут від князя Ізяслава. Край приваблював громаду релігійною свободою та податковими пільгами, про що вказано у грамоті воєводи Александра Доброго 1408 року.

Новий етап розпочався після входження Буковини до складу імперії Габсбургів у 1786 році. Сюди масово переселяються вірмени-католики, що призводить до поділу громади: григоріанці гуртуються у Сучаві, а вірмени-католики – у Чернівцях.

Про історію появи Вірменської церкви у Чернівцях ідеться у черговому відео від проєкту "Культурна кузня", пише molbuk.ua



Вже у 1820 році тридцять чернівецьких родин розпочали шлях до створення власної парафії. За 15 років, указом цісаря, громада отримала офіційний статус. Завдяки пожертвам вірян створено дотаційний фонд, а першим священиком парафії став Целестин Торосевич.



Вже на початку 1870-х вірменська громада Чернівців налічувала майже тисячу осіб. Єдина римо-католицька церква міста не вміщувала вірян, особливо у свята.

Оскільки дотаційний фонд не мав коштів, вірмено-католики вирішили зводити кам'яну церкву власними силами. Гроші збирали всією громадою: від скромних внесків містян до солідних пожертв місцевих поміщиків та графа Сангушка.

Головним меценатом став сам цісар Франц Йосиф, який виділив тисячу крон. Його дружина також додала власну частку. Так майбутня церква отримала високе заступництво вінценосних патронів.

Для зведення храму створили будівельний комітет із поважних містян. Очолив його Якоб фон Петрович – тогочасний бургомістр Чернівців, який користувався великою повагою у містян. Він також заснував: водогін, перший залізничний вокзал, міську поліцію, мережу шпиталів та багато інших інфраструктурних об’єктів.

Проєкт розробив видатний чеський архітектор Йозеф Главка, автор Резиденції буковинських митрополитів. Попри хворобу, він особисто керував будівництвом. У жовтні 1875 року храм освятили на честь святого Григорія Просвітителя.

В архітектурі споруди гармонійно поєдналися романський стиль, готика та українське бароко. Завдяки унікальній акустиці церква з перших днів стала центром духовної музики, де встановили величний орган.


Вірменська церква діяла до 1944 року. Після приходу радянської влади храм закрили, більшість громади виїхала, а будівлю перетворили на склад. Лише статус пам’ятки архітектури вберіг унікальні розписи та скульптури від повного знищення.

Нове життя храму почалося у 1986 році, коли споруду передали філармонії під зал органної та камерної музики. Чеські майстри встановили тут новий орган, а згодом у храмі відновили й богослужіння.

Символом відродження стало повернення скульптур святих Петра та Павла. Довгий час вони вважалися втраченими, аж поки у часи Незалежності їх не відшукали на міському цвинтарі у занедбаному стані.

Читайте новини "МБ" у Google News | Facebook | Telegram | Viber | Instagram