«Вітер підхопив і відніс на кілька метрів»: студенти ЧНУ підкорили найвищу вершину Альп

Двоє студентів факультету математики та інформатики ЧНУ імені Юрія Федьковича Анна НАУМАК та Єгор СЕМЕНЧА зійшли на найвищу гору Альп і Західної Європи Монблан (4807 метрів).

Протягом експедиції їх супроводжувала професорка математики Олена Карлова – перша буковинка, яка здійснила сходження на Еверест.

На Монблан студенти підняли шеврон свого друга-військового, який через стан здоров’я не зміг взяти участь в експедиції.


Рік підготовки та тренувань

Ідея зійти на Монблан виникла в студентів через спільне захоплення альпінізмом.

"У гори ми почали ходити компанією. Компанії змінювалися, а з усіх залишилися тільки я та Анна. Вона моя одногрупниця і староста", — розповідає Єгор Семенча.

"Єгор – це мій друг, одногрупник. Ми разом навчалися чотири роки й маємо багато спільних захоплень. Обоє цікавимося математикою. Ми разом почали ходити в Карпати. І якось під час одного з походів вирішили, що підемо на Монблан", – ділиться Анна Наумак.

Протягом року вони відкладали кошти на дорогу та спорядження. Ця поїздка коштувала їм понад 2000 євро на людину. Рік тренувалися в Карпатах у різні пори року, щоб загартуватися перед Монбланом.

"Під час тренувань ми більше приділяли часу кардіо й силовим випробуванням. Щоб не захворіти на висотну хворобу, тренували легені взимку. Протягом цього часу ми ходили на Петрос, Говерлу та інші вершини Карпат з альпіністським спорядженням", – кажуть студенти.
"4800 метрів без права на помилку"

Сходження здійснили 20 липня цього року. Експедиція не обійшлася без пригод. Ішли складним, італійським, маршрутом, який зустрічав їх льодовиками, скелями, сніговими гребенями. Через це сходження тривало майже два тижні.

Єгор Семенча описує, що однією з найнебезпечніших ділянок став кам’янистий хребет із крижаними стінками. Ширина стежки там становила близько 20 сантиметрів, і потрібно було йти дуже обережно.

За маршрутом студенти зупинялися в притулках, щоб набратися сил для подальшої подорожі.

Анна Наумак розповідає, що притулки в горах рятують життя.

"Спочатку ми піднялися до притулку на висоті близько 3000 метрів. Там провели три ночі. У притулку були кухня й досить хороші умови для ночівлі. Наступного дня вирушили на акліматизацію на висоту близько 4000 метрів. Там також був притулок, але ми лише ненадовго зупинилися, щоб перепочити, і продовжили рух", – каже дівчина.

Хлопець зазначає, що його організм відреагував на висоту гостро:

"Уже на трьох тисячах метрів мені стало дуже погано. Я навіть думав, що не зможу піднятися. Та потім багато пив рідини, спав, коли була можливість, і мені стало трохи краще. Уже під час самого підйому такого гострого дискомфорту я не відчував", – каже Єгор.

"Усе пішло не за планом"

Планували сходження за одним сценарієм, однак він зазнав змін через непередбачувані обставини. "Протягом подорожі в нас змінювалися час підйому та маршрут. Такі неточності перетворилися на те, що очікування не справдилися", – каже студент.

Під час сходження погодні умови погіршилися, стало вітряно, почали сходити лавини зі снігу й льоду.

"Ми не могли сісти перепочити, бо було дуже холодно. Намагалися йти, але це було повільно. Через це затримувалися на деяких ділянках", – каже дівчина.

Студенти підтримували одне одного, зв’язуючи себе, щоб не провалитися й не загубитися в тумані.

Фінальний етап сходження розпочався вночі. Вирушили на вершину ще до світанку, щоб пройти складні ділянки за сприятливіших умов. Що вище піднімалися, то складнішими ставали умови. Підйом зайняв майже дев’ять годин.

"На вершині ми буквально хвилин десять пробули. Зробили фото, подивилися краєвиди і спустилися", – розповідає Анна.

Єгор додає, що вітер на вершині був настільки сильним, що людей збивало з ніг.

"Вітер був настільки сильний, що людей здувало. В один момент Анну вітер підхопив, і вона відлетіла на кілька метрів. Було моторошно там залишатися", – каже хлопець.

На вершині студенти помилувалися краєвидами Альп, зробили фото.

"Емоцій майже не було. Я зрозуміла, що виконала те, що хотіла. Там дуже гарно, але я вже хотіла спускатися, бо була дуже втомлена", – розповідає дівчина.

Обіцянка воїна на вершині

На вершині Анна та Єгор підняли шеврон 4 окремої важкої механізованої бригади на прохання Володимира Горбачова, який не зміг піднятися з ними через проблеми зі здоров’ям.

За словами Єгора, Володимир має значний альпіністський досвід і давно хотів здійснити сходження на Монблан.

"Коли ми почали підніматися, стан його здоров’я погіршився. Володимир розумів, що не зможе зійти на гору, хоча дуже цього хотів. З Володею був шеврон його бригади, і він попросив, щоб ми взяли його із собою", – каже хлопець.

"Це один із тих моментів, коли розумієш, що найцінніше – не власні сходження, а можливість розділити цю мрію з іншими", – кажуть.

Після Монблану Єгор уже визначився з наступною ціллю – Маттергорном у Швейцарії. За його словами, ця вершина приблизно на 400 метрів нижча за Монблан, однак значно складніша.

"Вона приблизно на 400 метрів нижча за Монблан, але набагато важча і цікавіша, потребує більше технічних навичок", – каже хлопець.

Хто саме буде його напарником у наступній експедиції, Єгор поки що не знає. Каже, що хотів би знову піднятися разом з Анною або Оленою Карловою, якщо вони матимуть бажання.

Автор: Марк Колосов

Читайте новини "МБ" у Google News | Facebook | Telegram | Viber | Instagram