«Досі спускаюся сходами»: рейковий з’їзд для чернівчанина на кріслі колісному виявився непридатним

Фото molbuk.ua

Мешканець будинку на вулиці Сандуляка майже чотири роки не може самостійно вийти з під’їзду. Комунальники встановили для нього тимчасовий рейковий з’їзд, однак чоловік каже, що користуватися ним небезпечно. У місті наразі немає окремої програми, яка б дозволяла фінансувати облаштування доступності у старих багатоквартирних будинках.

Про це ідеться у публікації molbuk.ua


67-річний Володимир Заколупін живе на першому поверсі будинку на вулиці Сандуляка у Чернівцях. Чоловік пересувається в кріслі колісному. Через кілька сходинок біля входу він не може самостійно вибратися з дому.

"Сходжу на милицях, крісло тягну за собою"

Нещодавно працівники комунального підприємства "Містосервіс" встановили біля під’їзду тимчасову конструкцію з металевих рейок. Матеріали придбали за кошти фонду на утримання будинку. Виготовили і встановили її працівники підприємства. Проте Володимир Заколупін спробував скористатися конструкцією і зрозумів: вона для нього небезпечна.


"Я не можу з’їхати. Мені складно за двері зарулити, бо двері відкриваються в бік рейок. По-друге, слизько: коли став колесами, відчув, що крісло ковзає. Я відразу казав, що з таким кутом робити не можна", – розповідає Володимир.


Тож чоловік досі сходить на милицях, а крісло колісне спускає окремо.

"Я на милицях сходжу. Потім хапаю за колесо крісло колісне і скидаю вниз. Так само назад", – каже Володимир.


За його словами, така ситуація триває вже близько трьох із половиною років, відколи він став людиною з інвалідністю.

Дружина Наталія Заколупіна каже, що сім’я постійно змушена допомагати чоловікові долати сходи.

"Чоловік на милицях виходить, я спускаю крісло. Потім він їде у справах чи в поліклініку, повертається, я виношу милиці, він заходить, я завожу крісло. Якщо вдома нікого немає, просимо сусідів. Або чоловік самотужки це робить", – говорить Наталія.

Жінка додає, що краще було б зачекати ще місяць-два, але встановити конструкцію, якою чоловік справді зможе користуватися.


"Хотіли допомогти, але вийшов тимчасовий варіант"

Директор "Містосервісу" Роман Никифорук пояснює: підприємство погодилося допомогти мешканцеві, однак не має коштів на облаштування повноцінного пандуса відповідно до будівельних норм.


"Якщо цей пандус небезпечний і ним неможливо користуватися через неправильний кут нахилу, ми можемо його демонтувати. Тоді потрібно буде шукати інше рішення. Повноцінний пандус відповідно до Державних будівельних норм – це вже капітальні видатки. Для цього потрібна міська або державна програма, яка могла б профінансувати такі роботи", – зазначає він.

За словами Романа Никифорука, підприємство може виконати роботи, якщо відповідні витрати передбачені кошторисом співвласників будинку. Однак ідеться вже не про сотні гривень, а про значні суми.

"Якщо робити пандуси або підйомники за Державними будівельними нормами, то це можуть бути сотні тисяч гривень. Орієнтовно підйомник із документацією може коштувати близько 500 тисяч гривень. Для одного будинку це дуже значні кошти", – говорить директор "Містосервісу".

Він додає, що встановлення будь-якої конструкції доступності у багатоквартирному будинку потребує погодження співвласників, адже під’їзд є їхнім спільним майном.

"Ми можемо займатися цим питанням організаційно, але в підприємства немає ресурсу самостійно фінансувати такі роботи. Якщо співвласники на загальних зборах проголосують і передбачать витрати у кошторисі, ми можемо виконати роботи власними силами або залучити підрядника", – пояснює Р. Никифорук.


Окремої міської програми немає

Проблема, за словами посадовців, значно ширша за один будинок.

У Чернівцях наразі немає окремої програми, яка передбачала б встановлення пандусів чи підйомників для всіх людей з інвалідністю у старих багатоквартирних будинках.

Керівник департаменту інфраструктури та благоустрою міськради Ігор Ніколенко розповідає, що нині пропонують розширити вже наявну програму, яка стосується ветеранів – учасників бойових дій.

"Є чинна програма, яку свого часу ініціювали для ветеранів. Ми запропонували внести до неї зміни, щоб не обмежуватися лише цією категорією, а поширити її на всіх людей з інвалідністю", – зазначає І. Ніколенко.

За його словами, йдеться не лише про пандуси. У старих будинках вони часто фізично неможливі через конструкцію сходів та відсутність достатнього простору. Тоді альтернативою можуть бути механічні підйомники або інші спеціальні засоби.

"Якщо в будинку проживає одна-дві людини з інвалідністю, не завжди доцільно встановлювати дорогий підйомник. Можна передбачити спеціальні крісла чи інші механізми, які допомагають безпечно долати сходи", – пояснює він.

Водночас залишається питання, хто після встановлення обладнання відповідатиме за його утримання.

"Ми можемо встановити пандус чи підйомник, але постає питання: хто потім його обслуговуватиме? Будь-який механізм потребує постійного догляду", – наголошує Ігор Ніколенко.


Потрібен механізм допомоги

Директорка департаменту соціальної політики міськради Наталія Фрунзе зауважує, що в окремих випадках навіть пандус біля входу не вирішує проблему.

Наприклад, якщо людина живе на п’ятому поверсі будинку без ліфта, потрібно шукати інші рішення – від спеціального підйомника до можливості переселення на нижчий поверх.

Окремої міської програми саме для встановлення пандусів, за словами Н. Фрунзе, наразі немає.

Вона вважає, що відповідний механізм можна передбачити у вже наявних міських програмах.

"Мають бути чітко визначені категорії людей, які можуть претендувати на допомогу, критерії, сума фінансування та порядок виконання робіт. Ідеться не просто про встановлення пандуса: потрібні обстеження, проєктно-кошторисна документація, експертиза та виконання робіт відповідно до Державних будівельних норм", – пояснює вона.

Заступниця голови Ради безбар’єрності Чернівецької місьради Любов Свіріденко наголошує, що встановлювати конструкції лише "для галочки" неприпустимо.

"Я категорично проти так званих рейкових пандусів. Якщо вже облаштовувати пандус, він має відповідати будівельним нормам і бути придатним для повноцінного користування. Те, що іноді встановлюють замість пандусів, може бути не лише незручним, а й небезпечним для людини на кріслі колісному", – говорить вона.

За словами Любові Свіріденко, безбар’єрність – це не лише можливість виїхати з під’їзду. Людина має мати змогу дістатися магазину, лікарні, навчального закладу, скористатися транспортом та укриттям.

"Історія Володимира Заколупіна показує проблему, перед якою можуть постати десятки мешканців старих будинків. Навіть коли бажання допомогти є, без чіткого механізму фінансування та технічно правильного рішення людина може й надалі залишатися фактично замкненою у власній квартирі", – підсумовує Л. Свіріденко.

Читайте новини "МБ" у Google News | Facebook | Telegram | Viber | Instagram