Починали без грошей і грантів: буковинка під час війни відкрила три бізнеси

Запускати бізнес власними силами під час війни складно, особливо творчий. Юлія Морараш разом з чоловіком – підприємці з Магали. Вони з нуля створили одразу три бізнес-проєкти. Без грантів, сторонньої допомоги й великої фінансової подушки.

Юлія – майстриня ручних прикрас. Усередину виробів вона поміщає польові квіти, які вирощує й засушує сама. Має 20 соток поля, на якому висаджує характерні для українських ландшафтів рослини. Квіти зі свого поля постачає до закладів Чернівців. Відроджує українську флористику. А на додачу до цього, у грудні 2025 року, в часи блекаутів і лютих морозів, відкрила магазин буковинських сувенірів та автентичних виробів. Там продає крафтовий посуд, косметику, прикраси, декор та ще багато чого. Ось її історія.



"У мене не було фінансової подушки для запуску бізнесу, – розповідає співрозмовниця. – Починала в найважчий період. Складно, але на практиці навчилася перевкладати кошти й розвиватися. З чоловіком підтримуємо все власними силами: бухгалтерію, виготовлення виробів і SMM. Бачу перспективу, бо людям цікава наша параця”.

Бізнес-справа №1 – власне поле польових квітів на продаж

Чоловік Юлії – відеооператор, а жінка – психолог. Вона родом зі Сторожинця. До Магали переїхала, так би мовити, в невістки.

Каже, що багато людей під час війни завмирають, а вона, навпаки, активізується й поспішає жити.




Юлине поле.

Спершу жінка створила бренд прикрас "Поле". Саме ця назва привела її до реального поля. Біля дому вона висадила рослини, що ростуть на луках і в лісах України. Наразі Юлія має 20 соток. Обробляє їх разом із чоловіком і свекрухою. Також жінка виховує чотирьох дітей, найменшій із яких два роки. Втім каже, що намагається встигати на всіх фронтах.

"Почала займатися полем і зрозуміла, що воно стало терапією від війни, – продовжує Юлія. – Війна несе розруху й негатив. Для мене поле стало красивим звільненням. Коли йдеш і бачиш цю красу, розумієш, що, крім горя й руїн, є ще щось. І головне – у моїх силах це створити. Моє поле й сад є символічним прообразом раю та свободи життя. Шкодую, що часто люди не дозволяють собі бачити красу й жити".

Прикраси виготовляє з 2012 року. Починала з полімерної глини, а потім перейшла на інші матеріали. Майстриня каже, що тренд на прикраси з сухими квітами існує вже давно.



"Процес створення прикрас медитативний, – ділиться Юлія. – Спершу ти йдеш збирати рослини, гуляєш лісами й полями. Для мене, екстраверта, це заняття дозволяло відпочити від людей".

Юлія виходить за межі трендів і обирає для своїх робіт квіти, близькі їй по духу.

"Люблю робити прикраси з українських чорнобривців, гортензій, циній, майорів – із того, що росте у бабусі на городі, – розповідає майстриня. – Такі прикраси викликають теплі згадки про дитинство".

Першими на полі з'явилися волошки та безсмертники

"Волошки завжди найскладніше шукати, – розповідає жінка. – Вони ростуть серед посівів пшениці. Тож мені здалося, що їх треба висадити. Так першою на полі з'явилася волошка. Другими висадила безсмертники, бо мала кулі, у які поміщала їхні сухоцвіти. Мені подобається знати, де саме виросли квіти, які використовую у своїх прикрасах”.

Поступово жінка захопилася некласичною флористикою.

“Вирощування квітів стало для мене викликом, – каже Юлія. – Хотіла зацікавити людей, щоб вони купували наші фермерські рослини, а не закордонні троянди".

Так буковинка почала зі свого городу постачати рослини в три квіткові точки Чернівців, серед яких професійні магазини та кав'ярня.



Для розсадництва жінка обирає культури, які не потребують надмірного поливу. Водночас має види, за якими необхідний регулярний догляд. Наприклад, артишоки, які вирощує для продажу флористичним магазинам. Ця рослина – одна з найскладніших у вирощуванні, адже потребує правильно обраного часу посадки.

Купує насіння у крафтярів і сподівається зібрати його зі свого поля

Насіння підбирає методом спроб і помилок. Шукає в магазинах, на онлайн-платформах та у людей, які самі займаються вирощуванням.



"Це безкінечні пошуки, – ділиться Юлія. – Часом на упаковці вказана одна назва, а всередині зовсім інша рослина. Деякі рослини – гібриди. Відповідно, з них не вдасться зібрати насіння. Вони перезапилюються й уже не цвітуть так пишно. У мене є такі сорти циній, які в народі називають майорами. Мої – гігантські, кулясті, схожі на зефірки".

На Юлиному полі ростуть "наперстки", "лисячий хвіст", амарант, просо, льон…

"Цього року вперше спробувала посадити жоржини, – продовжує буковинка. – Найбільше люблю вирощувати цинії сорту "Оклахома". Вони витривалі й нагадують сортову герберу. Посадила більше злакових: "лисячий хвіст", або сетарію італійську, просо, льон – їх використовують для виготовлення дідухів. Також висадила декоративні соняхи, безсмертники, сухоцвіти сортів "Геліхризум" та "Амобіум". Маю класичні чорнобривці, амарант, целозію, космею, яку в народі називають "наперстком". Уперше посадила нігелу та волосовидне просо. А ще – скабіозу, яка цвіте об'ємною фіолетовою кулькою. Молюцела – дуже красива квітка для декорування букетів, її суцвіття нагадують дзвіночки. Пробую засушити її, щоб зробити об'ємні сережки. Зараз працюю саме в об'ємній техніці".

Бізнес-справа №2 – бренд прикрас із засушеними квітами

Щоб квіти не втратили колір у прикрасі Юля збирає їх у суху погоду в найспекотнішу пору дня.

Рослини висушує вома способами. Традиційним методом – між сторінками альбомів і книг. А для об'ємних квітів використовує спеціальний прес і силікагель.



"Силікагель – це гранульований матеріал, у який на 5–7 днів поміщаю рослину, – розповідає майстриня. – Контейнер із гелем ставлю в темне й сухе місце. Дуже важливо зберігати висушені квіти в сухих приміщеннях. Вони не люблять перепадів температур. Якщо довго лежать в одному місці – можуть втратити колір через недостатню вентиляцію. Найскладніше працювати з орхідеєю, бо вона містить багато вологи. Це єдина квітка, яку не вирощую – дуже примхлива".

Виготовляє прикраси з квітів, які ростуть на бабусиному городі: чорнобривців, гортензій та майорів

Для створення прикрас майстриня використовує дві техніки: УФ-смолу та епоксидну смолу.

"Під час роботи з епоксидною смолою потрібна витримка, – каже Юлія. – Після заливання чекаю три доби, поки вона повністю затвердне. Потім перевертаю роботу, виймаю з форми, перевіряю, чи все добре. Після цього полірую виріб і встановлюю фурнітуру. Другий спосіб – із використанням УФ-смоли – значно швидший, адже результат видно майже одразу. Для цього використовую ультрафіолетове випромінювання, щоб смола швидко твердла. Якщо працювати таким способом, квіти потрібно покривати поступово й дуже ретельно висушувати. Намагаюся досягти герметичності, щоб усередину не потрапило повітря. Якщо це станеться, виріб може втратити колір, а квітка – почати гнити. Особисто мені легше працювати саме з УФ-смолою, адже результат видно відразу".






Створила бренд сувенірів під час війни, що розвиває туризм на Буковині.

Жінка відвідує фестивалі та майстер-класи в різних регіонах України. Шукає цікавих майстрів, роботи яких представляє у своєму магазині. Займається розробкою буковинського мерчу.

"Завжди відправляла свої прикраси в інші міста, де активно популяризують локальні бренди, – зазначає майстриня. – Насправді не знала, де в Чернівцях можна представити свої роботи. Вирішила відкрити власний магазин. Намагаюся згуртувати в крамниці буковинських майстрів, адже знайома з багатьма митцями".

Жінка зізнається, що заходила в цю нішу, не до кінця усвідомлюючи, з якими проблемами й труднощами може зіткнутися в туристичній сфері.

Традиції потрібно осучаснювати

"Маємо багато своїх виробників, але потрібен час, щоб їх знайти, – зауважує Юлія. – Переконана, що Буковину потрібно "мерчувати", адже ми, порівняно зі Львовом, недостатньо представлені на цьому ринку. У магазині продаємо вироби з буковинським орнаментом. Наприклад, кераміку блогерки Анастасії Свідерської, а також роботи Оленки Карбованої, Сергія Богопольського, Олега Славінського та інших майстрів. Знаєте, традиційний буковинський орнамент – це квіти. Недарма я їх вирощую. Знаєте, людям цікаве все місцеве. Вони заходять до магазину, хочуть говорити про Буковину та все буковинське, прагнуть потримати речі в руках, вдихнути їхні аромати, дізнатися більше".

Наразі Юлія працює над розробкою брендованих шкарпеток, 3D-моделей Чернівців і стікерів із буковинським діалектом. Також намагається розповідати про місцеву символіку.

"Для мене зацикленість на традиціях – це не рух уперед, – підсумовує Юлія. – Традиції потрібно осучаснювати й давати їм нове життя. Саме так вони житимуть у наступних поколіннях".

Фото надала Юлія Морараш.

Читайте новини "МБ" у Google News | Facebook | Telegram | Viber | Instagram