«Ти не ходиш, бо ти не віриш»: чому суспільство досі не бачить у людях з інвалідністю рівних

Чому ми досі часто говоримо про людей з інвалідністю через жалість, а не через повагу до їхніх прав і досягнень?

Чому, бажаючи допомогти, можемо ненароком образити — наприклад, штовхати крісло колісне без дозволу або бідкатися: "такий молодий, а без ніг"?

У цьому інтерв'ю говоримо про стереотипи щодо людей з інвалідністю та ветеранів, правильні слова і людяне ставлення.

Як запропонувати допомогу так, щоб не нашкодити? Чому важливо бачити передусім людину — фахівчиню, громадську діячку, колегу, сусідку чи друга, а не лише її інвалідність?


📌Про це говоримо з Марією Нікітіною, керівницею громадської організації "Чернівецьке об'єднання "Захист"".

А ще — про те, чому цивілізоване спілкування важливе не менше за пандус.



Читайте новини "МБ" у Google News | Facebook | Telegram | Viber | Instagram