«Врятував безліч дітей»: помер відомий чернівецький лікар Іван Пастернак

Усі фото надав Сергій Сторожук

25 липня не стало Івана Івановича Пастернака, який тривалий час працював анестезіологом-реаніматологом у міській дитячій клінічній лікарні.

Про це на своїй фб-сторінці повідомив Заслужений лікар України Сергій Сторожук, пише molbuk.ua


"Царство Небесне лікарю, який врятував безліч діточок. Хай душа його спокійно спочиває з Богом! Іван Іванович буде завжди жити в нашій пам’яті!" - написав Сергій Миколайович.


Сергій Сторожук поділився з molbuk.ua спогадами про Івана Пастернака, з яким працював і товаришував десятки років:

"Мені довелось працювати з Іваном Івановичем протягом тридцяти років. Ми жили роботою, наші діти росли разом на наших очах. Можу згадати тільки добре про Івана Івановича", - пише Сергій Сторожук.

За його розповіддю, Іван Іванович народився у селі поруч із Ярмолинцями, що на Хмельниччині. Після закінчення середньої школи Іван Іванович у 1966 році вступив до Чернівецького медичного інституту. По закінченні інституту у 1972 році був направлений на роботу головним лікарем дільничної лікарні села Іванківці, між Сатановим та Лісогіркою у колишньому Городоцькому районі на Хмельниччині.

А через рік, у 1973 році, Іван Іванович переїжджає у Чернівці та переходить на роботу лікарем-анестезіологом у хірургічне відділення Чернівецької дитячої лікарні, яке було розташоване на вул.Крупської,20 (з 1992 р. – вул. Лермонтова, 20, нині – А.Присяжнюка, 20).


"Варто розуміти, що дитяча анестезіологічна служба тих часів тільки народилась, а Іван Іванович був одним з перших дитячих лікарів-анестезіологів. До цього інгаляційний наркоз давали медичні сестри, а часом і санітарки. На марлеву пов'зку маски Есмарха наливали з флакончика ефір і пацієнт на операційному столі проходив всі фази наркозу, рахуючи до ста, двохсот і навіть до трьохсот. Поки хірурги чекали, допоміжний персонал утримував збудженого пацієнта", - згадує Сергій Миколайович.

У 1963 році на базі хірургічного відділення хірургом Леонідом Дмитровичем Гаєвським була створена перша на Буковині анестезіологічна група з медичних сестер, які стали анестезистками. Вони пройшли підготовку на курсах для проведення загальної анестезії ефіром за допомогою маски Есмарха, а згодом – на наркозному апараті "Червоногвардієць-2", який того часу використовувався у військовій медицині.

У 1965 році анестезіологічну групу очолив хірург Степан Васильович Совик, а у 4-го серпня 1967 року у відділенні була введена окрема посада дитячого анестезіолога. На цю посаду призначений Степан Васильович Совік, який з 1964 до 1967 року працював завідувачем хірургічним відділенням на Забайкальській залізниці. Почавши з апарату АН-4 для повітряно-ефірного наркозу він добився оснащення анестезіологічної групи двома сучасними наркозними апаратами УНА-1 для дачі наркозу сумішшю ефіру з закисом азоту.

У 1973 році в анестезіологічну групу увійшов Флорій Федотович Мельник, який через рік очолив анестезіологічну групу відділення дитячої хірургії, тому що Степан Васильович Совік перейшов у залізничну лікарню.

У 1974 році Флорій Федотович Мельник очолив групу анестезіології та інтенсивної терапії, на базі якої у 1985 році відкрито відділення анестезіології та реанімації.

Іван Іванович Пастернак прибув у хірургічне відділення на посаду лікаря-анестезіолога наприкінці 1973 року і пропрацював на цій посаді до 2008 року. За час роботи він зарекомендував себе як розумний і розсудливий спеціаліст.


Завжди був привітним та врівноваженим у спілкуванні, ніколи не гнівався і завжди був готовий прийти на допомогу, згадує Сергій Сторожук:

"Пам’ятаю випадок, коли на приймальний покій нашої лікарні прибула комісія з міськздороввіділу на чолі з полковником медичної служби Вадимом Сергійовичем Аверіним – колишнім завідувачем військової кафедри Чернівецького медінституту. Вимогливий голова комісії звернувся до мене (я був цього дня черговим хірургом) і поставив завдання: у приймальне відділення доставлено уявних трьох дітей з важкими травмами, кровотечею та порушенням дихання. Увімкнув секундомір і наказав діяти.

Я схопив слухавку телефонного апарату і зателефонував у реанімаційне відділення. Поки я телефонував у хірургічне відділення, двері хутко відчинилися. Через 48 секунд (при нормативі 90 секунд!) на приймальному був Іван Іванович Пастернак з ларингоскопом та ендотрахеальними трубками в одній руці та укладкою медикаментів для невідкладної допомоги в другій. Супроводжували його два інтерни та медсестра анестезистка. Всі були захекані і шукали очима постраждалих. Вони прибіли сходами, навіть не скориставшись ліфтом…

Полковник Аверін зупинив секундомір та заспокоїв анестезіологічно-реанімаційну бригаду – це перевірка-навчання. Він був вражений оперативністю та готовністю лікарні до надання невідкладної допомоги постраждалим. А Іван Іванович отримав окрему подяку за професіоналізм і ще тривалий час його згадували на апаратних нарадах як приклад оперативності та професіоналізму", - розповідає С. Сторожук.


За його спогадами, Іван Іванович також був схильний до техніки, а в його спеціальності це складні наркозні та дихальні апарати, електромеханічні шприцеві помпи та електронні монітори. Він завжди був залучений до налаштувань нових іноземних приладів, а у 90-х роках вони надходили винятково за рахунок гуманітарної допомоги.

Своїми руками він виготовляв спеціальні голки для спинно-мозкової та перидуральної анестезії, комбінував різнокаліберні катетери для більш ефективної роботи, паяв та лагодив апаратуру у випадках, коли працівники установ медтехніки розводили руками.

Іван Іванович сумлінно працював, вчасно підвищував свою кваліфікацію та отримав вищу категорію за спеціальністю. Завжди був лагідним з дітьми, їхніми батьками та колегами на роботі. Безвідмовно виконував додаткові завдання, заміняв завідувача під час відпусток та відряджень.


"У лікарні ходили легенди про захоплення Івана Івановича: рибалка, гриби, вирощування домашніх тварин, автомобільні подорожі. Виховав двох дітей. Старший син – Ігор Пастарнак, продовжив справу батька. Вивчився на лікаря. Прийшов у нашу лікарню хірургом. Отримав вищу кваліфікаційну категорію, захистив кандидатську дисертацію. Заслужено вважається одним з найкращих дитячих хірургів, спеціаліст в дитячій урології, щелепно-лицевій хірургії, ендоскопії.

Сотні людей відгукнулись на звістку про відхід Івана Івановича. Назавжди пам’ятаємо його добру посмішку, людяність та професіоналізм", - завершує спогад про доброго товариша і колегу Сергій Сторожук.


Довідка

Сергій Миколайович Сторожук - генеральний директор некомерційного медичного підприємства "Міська дитяча клінічна лікарня" Чернівців. На пенсії. Заслужений лікар України. Кандидат медичних наук, доцент.

Читайте новини "МБ" у Google News | Facebook | Telegram | Viber | Instagram